Кузьменко-Волошина Валентина Федорівна
КУЗЬМЕ́НКО-ВОЛО́ШИНА Валентина Федорівна (08. 08. 1944, с. Моринці Звенигород. р-ну Київ., нині Черкас. обл.) — письменниця, майстриня декоративного розпису. Мати Н. Кузьменко. Обл. літ. премія ім. В. Симоненка (2009). Заслужений майстер народної творчості (2011). Член НСПУ (1977), НСМНМУ (1991). Закін. Вищі літ. курси при Літ. інституті у Москві (1981). Учасниця мистецьких виставок від 1970-х рр. Персон. — у Черкасах (1970, 1994, 2004), Києві (1974, 1979), Каневі (Черкас. обл., 1976), Ленінграді (нині С.-Петербург, 1978), Москві (1981). Працювала у Черкасах: 1973–75 — художницею заводу буд. матеріалів; від 1981 — учителем; 1998–2001 — майстром вироб. навч. ПТУ № 20. На творчій роботі. Оформила власні поет. зб. «Квітка любові» (1977), «Колискова для матері» (1981), «Моринські барвінки» (1987; усі — Київ), «Квітка любові відроджена» (Чк., 2008); а також зб. віршів «Над колискою долі» Г. Сірої (О., 1982). У поезії розкриває теми материнства, любові, земної краси. Деякі вірші К.-В. перекладено рос., киргиз., башкир., англ. мовами. Низку її поезій поклав на музику композитор А. Ковбаса. У ж. «Холодний Яр» публікує оповідання і новели (від 1991), повість «Розімкнуте коло» (від 2011). Окремі проз. твори К.-В. вміщено у двотомнику «Письменники Черкащини» (Чк., 2007). Для розписів використовує гуаш, акварель, акрил.
Додаткові відомості
- Основні твори
- декор. розписи — «Квітка любові», «Весілля» (обидва — 1969), «Горобина ніч» (1970), «Лісова пісня», «Ти знаєш, що ти людина...» (обидва — 1971), «Молодіє місто моє» (1976), «Сонце заходить…» (1980), «Доля (Пам’яті В. Симоненка)» (1986), «Вічна весна» (1990), «Біля рідної криниці» (1995), «Зоре моя вечірняя…» (1997), «Неспокій» (1999), «Віночок українських народних пісень» (2006), «Мати випрала рушники» (2008), «Пісня про сестер Гоменюк», «Чигирине, Чигирине, все на світі гине…» (обидва — 2010).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
 Volodimirivna.jpg)
