КУЗЬМЕ́НКО-ВОЛО́ШИНА Валентина Федорівна (08. 08. 1944, с. Моринці Звенигород. р-ну Київ., нині Черкас. обл.) — письмен­ниця, майстриня декоративного роз­пису. Мати Н. Кузь­менко. Обл. літ. премія ім. В. Си­моненка (2009). Заслужений майстер народної творчості (2011). Член НСПУ (1977), НСМНМУ (1991). Закін. Вищі літ. курси при Літ. ін­ституті у Москві (1981). Учасниця мистецьких ви­ставок від 1970-х рр. Персон. — у Черкасах (1970, 1994, 2004), Києві (1974, 1979), Каневі (Черкас. обл., 1976), Ленін­граді (нині С.-Пе­тербург, 1978), Москві (1981). Працювала у Черка­сах: 1973–75 — художницею заводу буд. матеріалів; від 1981 — учителем; 1998–2001 — май­стром вироб. навч. ПТУ № 20. На творчій роботі. Оформила власні поет. зб. «Квітка любові» (1977), «Колискова для матері» (1981), «Мо­ринські барвінки» (1987; усі — Київ), «Квітка любові від­роджена» (Чк., 2008); а також зб. віршів «Над колискою долі» Г. Сірої (О., 1982). У поезії роз­криває теми материнства, любові, зем­ної краси. Деякі вірші К.-В. пере­кладено рос., киргиз., башкир., англ. мовами. Низку її поезій поклав на музику композитор А. Ковбаса. У ж. «Холодний Яр» публікує оповіда­н­ня і новели (від 1991), повість «Ро­зі­мкнуте коло» (від 2011). Окремі проз. твори К.-В. вміщено у двотомнику «Письмен­ники Черкащини» (Чк., 2007). Для роз­писів використовує гуаш, акварель, акрил.