Жаткович Григорій-Ігнатій Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жаткович Григорій-Ігнатій Павлович

ЖАТКО́ВИЧ Григорій-Ігнатій Павлович (02. 12. 1886, с. Голубине, нині Сваляв. р-ну Закарп. обл. – 26. 03. 1967, м. Піттсбурґ, шт. Пенсильванія, США) – громадсько-політичний діяч. Син П. Жатковича. 1891 разом із батьками переїхав до США. Навч. у коледжах св. Вікентія (Нью-Йорк) і св. Духа (Піттсбурґ), 1910 закін. юрид. ф-т Пенсильван. ун-ту (м. Філадельфія). Як голова Амер. нар. ради угро-русинів 1918 вів переговори з президентом США Т.-В. Вільсоном і майбут. президентом Чехо-Словаччини Т.-Ґ. Масариком стосовно статусу Закарпаття. Один із ініціаторів проведення у листопаді 1918 плебісциту серед своїх земляків у США, на якому вони більшістю голосів (67 %) висловилися за приєднання Закарпат. України до Чехо-Словаччини на умовах повної нац. автономії. Весною 1919 на чолі делегації амер. русинів перебував у Парижі, Празі й Братиславі, де ознайомлював провід. діячів країн Антанти з результатами плебісциту. Сприяв орг-ції в Ужгороді Русин. клубу (17 квітня 1919) та прийняттю Центр. руською нар. радою рішення про входження Підкарпат. Русі до складу Чехо-Словаччини на правах автономії (8 травня 1919). У серпні 1919 признач. чехо-словац. владою головою Директорії Підкарпат. Русі (першого автоном. уряду Закарпаття), 5 травня 1920 – першим (тимчас.) губернатором краю. Склав повноваження у березні 1921 на знак протесту проти позиції Чехо-Словаччини, що не погоджувалася на надання Закарпаттю автономії, приєднання до нього Пряшівщини та участь закарпатців у парламент. виборах. Повернувся до США, займався адвокат. практикою, був юрисконсультом Піттсбур. греко-катол. єпархії. У 1930-х рр. відмовився від ідеї нац. окремішності закарпат. русинів, яких почав вважати складовою частиною рос. нації. Під час 2-ї світ. війни змінив античехо-словац. погляди, очолив Амер. карпаторус. центр. конф., видавав г. «The Carpathian» (1941–43), на сторінках якої пропагував необхідність об’єднання Закарпаття із Чехо-Словаччиною.

Літ.: Штефан А. За правду і волю: Спомини і дещо з історії Карпатської України. Кн. 2. Торонто, 1981; Віднянський С., Петрище П. Політична діяльність закарпатської еміграції в США наприкінці 19-го – на початку 20-го ст. та її вплив на долю рідного краю // Укр. діаспора. 1993. Число 4; Магочій П. Р. Формування національної свідомості: Підкарпатська Русь (1848–1948). Уж., 1994; Пагиря В. Відлуння Карпат. Сторінки історії. Уж., 1994.

С. В. Віднянський

Стаття оновлена: 2009