Жванець - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жванець

ЖВА́НЕЦЬ – село Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Центр сільської ради, якій підпорядк. с. Брага. Знаходиться на лівому березі Дністра, при злитті його з р. Жванчик, за 20 км від райцентру, за 24 км від залізнич. ст. Кам’янець-Подільський та за 4 км від м. Хотин Чернів. обл. Пл. 2,995 км2. Насел. 1529 осіб (2001), переважно українці. У писем. джерелах уперше згадується під 1431, коли польс. король Яґелло за військ. заслуги подарував його рицарю Свичку з Ленчика. Зручне геогр. положення побл. переправи через Дністер сприяло зростанню поселення та поступовому перетворенню на торг., а згодом – на стратег. центр Наддністрянщини. Від 1469 Ж. належав М. Бучацькому, від кін. 16 ст. – родині Калиновських. У 15 ст. тут споруджено замок (у 16–17 ст. неодноразово перебудовано; найбільших змін зазнав на поч. 17 ст., коли новий власник В. Калиновський здійснив модернізацію з добудовою валів та ескарп. стін по периметру двору, з улаштуванням мурованих казематів і наближенням форми башт до бастіон. обрисів). Під час Хотин. війни 1621 Ж. погра-бовано. 1646 на прохання С. Лянцкоронського (чоловіка сестри В. Калиновського) король Владислав надав Ж. Маґдебур. право, затвердив ярмарки та торги. 11(21) жовтня 1653 замок взято в облогу військами Б. Хмельницького та крим. хана Іслама-Ґірея ІІІ, внаслідок чого він зазнав знач. руйнації. Голод і дезертирство поставили польс. армію на межу катастрофи, однак хан 6(16) грудня уклав з королем Яном ІІ Казимиром рятівний для поляків Кам’янец. договір. З-під м-ка Б. Хмельницький вірушив до Переяслава на зустріч з рос. боярином Бутурліном. 1672–99 – у межах кордонів Осман. Туреччини. 1673 та 1684 поляки на короткий час відбивали замок. На поч. 18 ст. Ж. утратив своє військ.-стратег. значення, Лянцкоронські пристосували замок під житло. Водночас тут оселилися значна кількість вірмен з Кам’янця та греків з Хотина. Турец.-татар. напад 1768 та захоплення 1769 Ж. барськими конфедератами спричинили нові руйнації. Після 2-го поділу Польщі 1793 Ж. відійшов до Росії. У 1800-х рр. у Ж. мешкало 1244 особи. 1869 відкрито парафіял. школу, 1902 – однокласне (від 1907 – двокласне) нар. уч-ще. 1908 у них навч. 167 дітей. Наприкінці 19 ст. тут були церква, костел, синагога, 4 євр. молитовні; аптека; низка водяних млинів, щотижня відбувалися базари. На поч. 20 ст. у Ж. з’явилося перше пром. підпр-во – невеликий фенхел. з-д. Під час 1-ї світ. війни – у прифронт. зоні. У ході воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. зазнали сталін. репресій, потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв – 60 осіб). У 1923–28 – райцентр. Від 7 липня 1941 до 25 березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вивезли на примусові роботи до Німеччини 149 юнаків і дівчат. На фронтах 2-ї світ. війни та за період окупації загинуло бл. 1 тис. жванців. Протягом 20 ст. Жванец. замок був майже зруйнований (збереглася пн. частина укріплення з пн. баштою, а також руїнами надбрам. і пн.-сх. башт; побл. розташ. рад. бункери, що напередодні 2-ї світ. війни захищали кордони СРСР). У Ж. – заг.-осв. школа, дитсадок, муз. школа, Будинок культури, дільнична лікарня. Працюють с.-г. т-во «Кедр», відділ. агрофірми «Авіс». С.-г. землі обробляє ТОВ «Максфарм». Пам’ятка арх-ри – Вірм. церква (зведена на поч. 16 ст. на базі заг. фортифікац. системи Ж., зокрема укріплень, що обмежовували зі Сх. його мисову частину; після переселення вірмен перебудована на костел Непорочного зачаття Богоматері; у рад. час розташовувався фенхел. з-д). Встановлено пам’ятні знаки на місці Жванец. битви 1653 (насипано також курган), жертвам голодомору 1932–33. На останці Щовб і прилеглій частині плато Лисої гори виявлено городище трипіл.-кукутен. спільності (див. Жванець-Щовб). Поселення трипіл. культури також досліджено в урочищі Малайдашка, давньорус. часів – побл. гирла р. Жванчик. Серед видат. уродженців – письменники П. Педа та С. Снігур.

Літ.: Павловский А. Мѣстѣчко Жванецъ Каменецкого уѣзда Подольской епархіи (Историческій очеркъ) // Подольскія епархіал. вѣдомости. 1869. № 4; Край Кам’янецький. Кам’янець-Подільський, 2006; Дяченко Л. О., Юркова Г. І. Легенди 7 фортець. Кам’янець-Подільський, 2008.

Г. В. Співак

Стаття оновлена: 2009