Жданівка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жданівка

ЖДА́НІВКА – місто обласного значення Донецької області. Входить до складу Горлів.-Єнакієв. агломерації. Міській раді підпорядк. смт Вільхівка, с-ще Молодий Шахтар. Знаходиться між сх. схилом серед. течії русла р. Кринка (притока Міусу, бас. Азов. моря) та її притокою Вільховою, за 50 км від обл. центру та за 8 км від залізнич. ст. Нижньокринка. Пл. 4,53 км2. Насел. 13 266 осіб (2001, складає 91,6 % до 1989), переважно українці та росіяни. Має автобусне сполучення з Донецьком, містами Макіївка, Слов’янськ, Єнакієве, Харцизьк, Кіровське Донец. обл. Історія міста тісно пов’язана з розвитком вугіл. пром-сті. Перше поселення на його тер. з’явилося 1924. Згодом неподалік осіли нім. колоністи, які 1929–40 працювали в колгоспі (виселені у Казахстан). Від поч. 1940-х рр. – с-ще Ново-Жданівка. Від листопада 1941 до вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. Від 1966 – місто з сучас. назвою, від 1992 – обл. значення. Нині у Ж. працюють 3 шахти («Жданівська», «Свято-Андріївська» та № 22). У Ж. – 3 заг.-осв. школи, вечірня школа, 3 дитсадки; Центр культури та дозвілля, б-ки для дорослих і дітей, школа мист-в; центр. міська лікарня, обл. психіатр. лікарня; відділ. 3-х банків; Центр фіз. здоров’я «Спорт для всіх». Виходить г. «Ждановские вести». Реліг. громади: УПЦ МП, євангел. християн-баптистів, свідків Єгови, адвентистів сьомого дня. Встановлено мемор. комплекс воїнам, які загинули під час 2-ї світ. війни, скульптурні композиції жертвам аварії на ЧАЕС, воїнам-афганцям, мемор. дошки Герою Рад. Союзу О. Оленіну та ветерану Великої вітчизн. війни Г. Татаренку. Серед видат. уродженців – актор, засл. арт. України В. Банюк.

Літ.: Кахидзе А. Ждановка. К., 2007.

Л. А. Сімакова

Стаття оновлена: 2009