Жданко Ірина Олександрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жданко Ірина Олександрівна

ЖДАНКО́ Ірина Олександрівна (09(22). 09. 1905, С.-Петербург – 23. 05. 1999, Москва) – живописець і графік. Сестра Т. Жданко, дружина Л. Крамаренка. Чл. Об’єдн. сучас. митців України (1928–31). Закін. Київ. худож. ін-т (1927; викл. Л. Крамаренко). Осн. галузі – станк. та монум. живопис, станк. графіка. Учасниця мист. виставок від 1924. Персон. – у м. Подольськ (Моск. обл., 1969, 1983), Москві (1985). У Києві брала участь у розписах клубу та їдальні Дит. містечка ім. В. Леніна (1922–23), конференц-залу АН УРСР (1930). Від 1932 – у Москві. Працювала 1965–90 у Комісії з нар. мист-ва при СХ СРСР. Разом із чоловіком приятелювали із К. Малевичем (бували з ним на етюдах), В. Татліним, О. Богомазовим, Р. Фальком. Роботи франц. імпресіоністів справили визначал. вплив на творчість Ж., що насамперед відобразилося у її надзвичай. володінні кольором, його «просвітлюванні», звільненні від «коричневої хвороби академізму». Створювала композиції на антиреліг., індустр., середньоазій. тематику. Осн. жанр – пейзаж.

Тв.: живопис – «Каменярі на Дніпрельстані» (1929), «Ялта. Прибій» (1939), «У селі Космач», «За роботою» (обидва – 1960), «Спека» (1977), «Дім у Керчі» (1979), «Сонячний ранок» (1980), «У Карпатах», «Будиночок у Карпатах» (обидва – 1981); серія «Львів» (1984); графічні серії – «Орловські партизани» (1943–45), «Львів» (1945), «Молоді будівники Москви» (1957–63), «Середня Азія» (1962–70).

Літ.: Павлов В. Творчість Ірини Жданко // ОМ. 1984. № 4; Ирина Жданко. Графика: Каталог выставки. Москва, 1985; Выставка работ Ирины Жданко (1905–1999). К., 2001.

Т. А. Галькевич

Стаття оновлена: 2009