Ждаха Амвросій Андрійович

ЖДА́ХА Амвросій Андрі­йович (справж. — Ждаха-Смаглій; 06 (18). 12. 1855, м. Очаків, нині Микол. обл. — 08. 09. 1927, Одеса) — графік та етно­граф. Член Одес. товариства історії та старожитностей (1908), Товариства художників ім. К. Ко­станді (1924). Закін. Одес. рисув. школу (1881), навч. приватно у В. Ковальова. Опанував іконогр. метод ви­вче­н­ня памʼяток мистецтва академік Н. Кондакова. Працював креслярем у залізнич. майстернях Одеси, 1876–1908 — у Земському банку Херсон. губ. 1908–10 — викладач малюва­н­ня у Волин. єпарх. жін. училищі у м. Кременець (нині Терноп. обл.). Від 1910 — в Одесі. У торг.-пром. школі (1921–24) та худож. ін­ституті (1924–27) викладав курс історії укр. мистецтва. Збирав етногр. матеріали, писав пейзажі. Неперевершений ілюстратор нар. пісень, худож. творів істор. тематики, видат. мініатюрист, один із реформаторів худож. оформле­н­ня укр. книги. Учасник мистецьких ви­ставок від 1890. Працював 1893–1914 над акварел. ілюстраціями з нар. орнаментикою (їм властива образність, ліризм, простота) до укр. нар. пісень, ви­даних у ви­гляді двох серій пошт. листівок з нотами і рядками текс­ту (К., 1911–12; наклад 100 тис. прим.; 1-у серію екс­понували 1912 в Берні на Між­нар. ви­ставці пошт. карток). 1894 від­відав батьківщину Т. Шевченка. Перший серед укр. графіків 1896–1901 за роз­робленим планом наскрізно ілюстрував «Кобзар» Т. Шевченка. На основі укр. старо­друків роз­робив спец. шрифт, орнаменти, за­ставки, кінцівки, ініціали. На конкурс памʼятника Т. Шевченку у Києві під­готував два проекти (від­хилені за від­сутністю моделі). З нагоди 100-річчя з дня народж. поета для видавництва «Час» роз­робив обкладинку. Майстерно виконані іл. Ж. від­значаються продуманістю, щирістю, реалізмом і нац. колоритом. 1896 на замовле­н­ня Одес. громади до 35-ліття літ. діяльності Д. Мордовця виконав ювіл. адресу з мініатюр. акварел. малюнками до істор. творів письмен­ника (окремі з них ре­продуковані при ви­дан­ні поеми «Козаки та море», 1859), текст написав на зразок старих рукописів. 1899 для навч. закладів створив «Пушкін. похвал. лист» із трьома порт­ретами поета у різному віці, памʼятником і 15-ма мініатюр. ілюстраціями. Цього ж року отримав дві перші премії Імператор. товариства за­охоче­н­ня митців на конкурсі малюнків обкладинки петербур. ж. «Искус­ство и художествен­ная промышлен­ность», 2-у премію конкурсу на художню за­ставку для цього ви­да­н­ня; журі від­значило виразність шрифту. 1901 створив типову обкладинку для книжок «Благодій. товариства ви­да­н­ня загальнокорис. і дешевих книг». 1908–16 ілюстрував Новий Заповіт (звернувся до нац. традицій рукопис. книги; понад 500 графіч. аркушів від­значаються зображувал. фольклором у стилі модерну, декор. вишуканістю). Малюнки Ж. на істор. тематику викори­став М. Грушевський («Про старі часи на Україні», С.-Петербург, 1904; «Ілюстрована історія України», К., 1912; «Як жив український народ», Царгород, 1915), М. Аркас («Історія України-Русі», С.-Петербург, 1908; Краків, 1912), Д. Дорошенко («Історія України з малюнками», Краків; Л., 1942; Нью-Йорк, 1957). Значне місце у творчості від­вів ілюструван­ню казок, алегор. творів, зокрема 27 іл., обкладинка та віньєтки до зб. І. Липи «Казки» (1914). Ж. зробив кілька альбомів замальовок «Чоловічі типи і одяг», «Жіночі типи і одяг», «Орнаменти українських поливʼяних мисок», «Старовин­на різьба українських возів і ярем», «Венгерські цигани», «Килим с. Нова Одеса Херсонської губернії», «Кахлі ХVІІІ столі­т­тя» (усі — 1891–1914). Зібрав понад 200 малюнків писанок, 40 з яких ре­продуковано у ж. «Звезда» (1887, № 5). Глибокі зна­н­ня регіон. особливостей одягу, домаш. ужитк. речей, обрядів і звичаїв викори­став при створен­ні малюнків «Свата­н­ня», «Ставлять гільце на столі», «Молоду покривають», «Остан­ні весільні танці», якими про­ілюстровано етногр. зб. «Українське весі­л­ля» (О., 1905, вип. 5). Із О. Сластьоном упорядкував серію альбомів «Українська народна творчість» (1912; «Килимарство», «Шитво і вишивки», «Гончарні вироби», «Вироби з дерева»). Уклав альбом «Меблі в українському стилі» (1919; малюнки 50-ти предметів для вітальні, кабінету, їдальні, спальні у стилі укр. модерну). Під час подорожі по Дні­пру замальовував церкви та монастирі («Вид Печерської лаври з пів­ден­но-східного боку», «Медведівський монастир», обидва — 1901; «Очаківський Свято-Миколаївський собор», 1903). Для арх. А. Тодорова і художника А. фон Менцеля робив кресле­н­ня, акварелі іконостасів та храмів. У порт­ретах подав психол. характеристику та фіз. довершеність, благородство і душевну красу («М. Мазепа», 1898; «О. Пушкін», «Я. Сомко», обидва — 1899; «Дружина», 1903; «І. Вишневецький», «М. Залізняк», обидва — 1906; «У. Кармелюк», «Т. Шевченко», обидва — 1911). Єдина ви­ставка ілюстрацій Ж. до творів Т. Шевченка від­булася 1921 в Одес. держ. б-ці. Шевченкіану Ж. екс­понували у Києві (1990, 1995, 2000). У книжк. графіці виробив укр. варіант стилю модерн. Частину робіт Ж., які були у Харків. картин. галереї, спалили фашисти. Деякі роботи зберігаються у Держ. наук. архіт.-буд. б-ці України (Київ), Одес. істор.-крає­знав. музеї.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю