Жебуньов Леонід Миколайович

ЖЕБУНЬО́В Леонід Микола­йович (псевд. і кpипт.: Л. Ж., Левко, Український демократ Л. Ж., Хуторянин; 1851, Олександрів. пов. Катеринослав. губ. — осінь 1919, Полтава) — громадсько-політичний діяч, публіцист. Навч. у Петров.-Ро­зумов. с.-г. академії побл. Москви. 1869 від­відав Харків з метою збору коштів для студентів, виключених із С.-Петербур. університету. 1872 ви­їхав до м. Цюрих, однак 1873 повернувся і вступив до С.-Петербур. технол. ін­ституту. При­єд­нався до рос. народниц. руху, неодноразово був заарештований. Проводив пропагандист. бесіди з учнями Катеринослав. духов. семінарії, а також у селах Катеринославщини. 3 вересня 1874 заарешт. і притягнутий до ді­зна­н­ня у «справі 193-х», 21 грудня того ж року звільнений. Пере­бував під на­глядом поліції. На­прикінці 1870-х рр. мешкав на хуторі родини Русових побл. ст. Дочь Борзнян. пов. Черніг. губ. Деякий час працював земським статистом у Ніжин. пов. 1883–87 — на заслан­ні у Сибіру. Після звільне­н­ня мешкав у Харкові, під впливом родини Єфименків зацікавився укр. нац. рухом і став його актив. діячем. 1903 був одним із організаторів встановле­н­ня памʼятника І. Котляревському в Полтаві (чл. місц. «Громади», засн. осередку Укр. демократ.-радикал. партії). Через 2 р. пере­їхав до Києва, обраний чл. ради Заг. без­парт. організації укр. громадівців, від­повід­ав за під­бір посад для сві­домих українців і роз­по­всюдже­н­ня книжок. Створив нову «жебуньов.» громаду, низку гімназій. гуртків, під­тримав заснува­н­ня київ. «Просвіти». Від 1908 входив до обʼ­єд­наного комітету зі спорудже­н­ня памʼятника Т. Шевченку в Києві, належав до ТУПу. Від 1880-х рр. вміщував публікації на сторінках «Зорі», «ЛНВ», «Рідного краю», «Украинской жизни», «Ради», серед них — «Що діялося в Росії за остан­ню половину минулого року», «Що нам треба робити? Лист українського демократа до своїх однодумців» (обидві — 1906), «Несподівана пригода (з споминів)» (1908), «Почему был беден украинский отдел на вы­ставке печати» (1912). Матеріально під­тримував видавців укр. преси, популяризував і поширював перед­плату серед населе­н­ня. Сприяв виходу ж. «Украинская жизнь» у Москві, ініціював вид. його спів­роб. кн. «Украинский во­прос» (Москва, 1914). У 1917 вступив до УПСФ.

Завантажити статтю