Жеґоцинський Вітольд - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жеґоцинський Вітольд

ЖЕҐОЦИ́НСЬКИЙ Вітольд (Rzegociński Witold; 1883, Краків – 1969, там само) – польський живописець, графік і скульптор. Навч. у Краків. АМ (1899–1903; викл. Л. Вичулковський, К. Лящка, Я.-Ґ. Станіславський), Нац. школі образотвор. мист-ва (Париж). Чл. об’єдн. «Зеро» (1909). Працював у Кракові, Львові (1909–10). Викладав у Худож.-пром. школі та у Вищій школі пластич. мист-в у Кракові. Учасник худож. виставок у Львові (1909–11) та Києві (1910). Персон. – у Варшаві (1912), Вроцлаві (1996, посмертна). Малював фігурні сцени, портрети, краєвиди, проектував вітражі і медалі, займався скульптурою, естамп. графікою у різних техніках. Віддавав перевагу стилістиці модерну та постімпресіонізму. 1909–10 для Палацу спорту (Скетинг-рингу) у Львові на вул. Зелена, № 59 створив сецесійні вітражі на скляному склепінні центр. залу: «Теніс», «Футбол», «Катання на роликах», «Біг з обручами», «Маскарад», «Танець», «Кейк-уок», «Гра у дьяболо». Роботи зберігаються у музеях Польщі.

Тв.: вітражі – «Весна» (1907), «Перун» (1908), «Саркофаги» (1911); графіка – рисунок «Біля вікна» (поч. 20 ст.), дереворит «Осіннє листя» (1913); офорти – «Працюючі жінки» (1908), «Костел св. Анни», «Гроза», «Міст Ватерлоо у Лондоні» (усі – 1915); живопис – «Краєвид із лукою», «Батько художника», «Біля столу», «За вуаллю», «Туманний ранок» (усі – 1909), «Автопортрет», «Татри під час заходу сонця» (обидва – 1911); скульптурні медальйони і рельєфи – «Голова жінки» (1915), «Г. Мяновський», «Дитина» (обидва – 1924), «Гриф», «Молода жінка» (обидва – 1938).

Літ.: I. Maciejewska. Witold Rzegociński: malarz, grafik, medalier. Wrocław, 1996; Бірюльов Ю. Мистецтво львівської сецесії. Л., 2005.

Ю. О. Бірюльов

Стаття оновлена: 2009