Железняк Омелян Савелійович
Визначення і загальна характеристика
ЖЕЛЕЗНЯ́К Омелян Савелійович (08(21). 08. 1909, с. Грибова Рудня, нині Ріпкин. р-ну Черніг. обл. — 21. 06. 1963, Київ) — майстер художньої кераміки. Заслужений майстер народної творчості УРСР (1960). Від 1930 працював у Києві: на цегел. заводі; від 1946 — у майстерні арх.-худож. кераміки Академії архітектури та будівництва УРСР. У творчості відтворював побут, укр. фольклор, історію України, персонажів літ. творів. Вироби експонувалися на Міжнар. худож. виставках у Парижі (1957), Софії (1958), Нью-Йорку (1959), Будапешті (1965), Монреалі (1968). Створював баньки, макітри, барильця, куманці, попільнички; скульптурні іл. до творів Т. Шевченка, М. Гоголя, байок І. Крилова, нар. казок та пісень; коників, баранців, оленяток, козликів, птахів, фантаст. звірів. Декор. посуд Ж. відзначається стиліст. цілісністю, чіткістю конструкції. Скульптурні образи створив у гуморист. та лірич. ключі. Декор. розпис творів Ж. виконала Н. Федорова. Окремі роботи зберігаються у Міжнар. музеї кераміки (Женева), МУНДМ, Рос. етногр. музеї (С.-Петербург).
Додаткові відомості
- Основні твори
- скульптури — «Мені тринадцятий минало…» (1949; 1961), «Оленятко», «Коваль Вакула верхи на чортові» (обидві — 1954), «Гонта з синами», «Тачанка» (обидві — 1956), «Прощання з козаком», «Козак Мамай» (обидві — 1962); декор. вставки — «Їжак», «Каченя» (обидві — 1963).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
.jpg){kind=small}
Людина 
