Желєзногорський Григорій Абрамович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Желєзногорський Григорій Абрамович

ЖЕЛЄЗНОГО́РСЬКИЙ Григорій Абрамович (справж. – Айзенберґ; 1896, м. Тараща, нині Київ. обл. – 22. 09. 1938, Київ) – правознавець. Після закін. 1916 г-зії у Білій Церкві вчителював, став чл. партії есерів, 1917 очолив її повіт. ком-т. Від 1917 – лівий есер, чл. виконав. бюро рад Пд.-Зх. краю і УЦР (від рад робітн. і солдат. депутатів). 1918 – голова Білоцерк. ради робітн. і солдат. депутатів, 1919 вступив до КП(б)У. Відтоді працював у органах юстиції, зокрема був верхов. слідчим УСРР, прокурором Харків. губ., пом. прокурора УСРР з нагляду за справами, які розслідували органи Держ. політ. упр., головою Верхов. Суду УСРР. У 1920-і рр. в Харкові опублікував низку наук.-популяр. книжок переважно з проблем шлюбно-сімей. права, серед них – «Взятка» (1924), «Брак, развод, дети» (1925), «Алименты» (1927); також вміщував статті в ж. «Червоне право» і «Вестник советской юстиции». 1930–34 – чл. особл. наради при колегії ГПУ УСРР; від 1936 – ген. прокурор УСРР (перший кер. відомства після відокремлення прокуратури від Наркомату юстиції УСРР). Безпосередньо причетний до незакон. репресій. На пленумі ЦК КП(б)У (31 січня–2 лютого 1937) окремими промовцями звинувачений у троцькізмі, однак ці звинувачення спростував нарком внутр. справ В. Балицький. Після арешту останнього у серпні 1937 звільнений з роботи і виключений з КП(б)У як троцькіст-дворушник. Працював юрисконсультом у Наркоматі торгівлі, домігся поновлення у партії. 25 квітня 1938 заарешт., 22 вересня того ж року з поперед. санкції Й. Сталіна, В. Молотова й А. Жданова (т. зв. розстріл. список від 12 вересня 1938) за звинуваченнями в участі у троцькіст. орг-ції та шпигунстві на користь Польщі засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1957.

І. Б. Усенко

Стаття оновлена: 2009