ЖЕМЧУ́ЖИНА Поліна Семенівна (справж. — Карповська Перл Семенівна; 28. 02(12. 03). 1897, ст. Пологи Олександрів. пов. Катеринослав. губ., нині місто Запоріз. обл. — 01. 05. 1970, Москва) — радянська і партійна діячка. Дружина В. Молотова (1921–48). Від 1910 працювала на виробництві. 1918 вступила до РКП(б), була політпрацівником у Червоній армії; 1919–20 — ін­структор із роботи серед жінок ЦК КП(б)У (1919 змінила прі­звище та імʼя); в січні–травні 1921 — зав. жін. від­ділу Катеринослав. губ. У тому ж році пере­їхала до Москви, до 1922 — ін­структор одного із райкомів міста. Навч. на робітн. ф-тах 2-го (1923) і 1-го (1925) Моск. університетів, екон. факультеті Моск. ін­ституту нар. господарства (1925–26). Від 1927 — на парт. роботі на ф-ці «Нова зоря» (1930–32 — її дир.); 1932–36 — керуюча трестом миловарно-парфумер. промисловості; від 1936 — на керів. посадах у Наркоматі харчової промисловості СРСР (1937–39 — за­ступник наркома); у січні–листопаді 1939 — нарком рибної промисловості СРСР; 1939–46 — нач. гол. упр. текс­тил. промисловості Наркомату місц. промисловості РРФСР (під час 2-ї світової війни активно спів­працювала у Єврейському антифашистському комітеті); від 1946 — нач. гол. упр. текс­тил.-галантерей. промисловості Міністерства легкої промисловості СРСР. 26 січня 1949 заарешт., за звинуваче­н­ням у звʼязках із євр. націоналістами (мала родичів у Ізраїлі, висловлювала сумнів щодо офіц. версії випадкової загибелі голови Євр. антифашист. комітету С. Міхоелса, зу­стрічалася у Москві з пред­ставником Ізраїлю в СРСР Ґ. Меїр) засудж. до 5-ти р. засла­н­ня. Покара­н­ня від­бувала у Ку­станай. обл. (Казах­стан), де 21 січня 1953 заарешт. вдруге, однак після смерті Й. Сталіна за наказом Л. Берії 23 березня 1953 звільнена і через два дні реабілітована. Від­тоді — персонал. пенсіонер союз. значе­н­ня.