Жен П’єр-Жілль
де ЖЕН П’єр-Жілль (de Gennes Pierre-Gilles; 24. 10. 1932, Париж — 18. 05. 2007, Орсе, передмістя Парижа) — французький фізик. Член АН Франції (1979). Іноз. чл. НАНУ (1992). Закін. Вищу нормал. школу в Парижі (1955). Здобув ступ. д-ра фізики у Центрі атом. енергії (1957). Працював 1961–71 у Париз. університеті; 1971–76 — проф. Коллеж-де-Франс; 1976–2002 — директор Вищої школи фізики в Парижі. Дослідж. у галузях фізики надпровідників та фізики полімерів. Показав взаємозв’язок між статикою полімерів і фазовими переходами, довівши, що високий ступ. полімеризації (~105) означає також наявність критич. температури фазового переходу. Пояснив самоуникнення ускладнень у полімерах і розробив теорію рептації. Відзнач. Нобел. премією 1991 за доведення застосованості методів феноменол. теорії фазових переходів для ін. форм матерії, зокрема рідких кристалів і полімерів. Підтримував наук. зв’язки зі співроб. Інституту фізики конденсов. систем НАНУ (Львів).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Superconducting Metals and Alloys. New York, 1964 (рос. перекл. — Cверхпроводимость металлов и сплавов. Москва, 1968); The Physics of Liquid Crystals. Oxford, 1974 (cпівавт.; рос. перекл. — Физика жидких кристаллов. Москва, 1977); Scaling Concepts in Polymer Physics. Ithaca; London, 1979; Simple Views on Condensed Matter. Singapore, 1992; Les objets fragiles. Paris, 1994 (співавт.; рос. перекл. — Хрупкие объекты. Москва, 2000); Petit point. Paris, 2002.
Завантажити статтю
