Женишківці - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Женишківці

ЖЕНИ́ШКІВЦІ – село Віньковецького району Хмельницької області. Центр сільської ради, якій підпорядк. с. Гоголі. Знаходиться за 25 км від залізнич. ст. Деражня та за 22 км від райцентру. Пл. 5,74 км2. Насел. 1366 осіб (2001), переважно українці. Вперше у писем. джерелах згадується бл. 1493. Тут знайдено крем’яні знаряддя праці часів неоліту (6–4 тис. до н. е.). На пн.-зх. околиці Ж. в урочищі Замчисько (місц. назва «Козулин Яр») виявлено залишки давньорус. городища, укріпленого одноряд. земляним валом округлої форми (бл. 0,5 км діаметром). За твердженням історика Ю. Сіцінського, воно було засн. у непрохід. лісах для переховування у випадку ворожих нападів. Ж. лежали на одному з гол. шляхів татар. набігів – Кучманському. Від 1434 – під владою Польщі. Від кін. 15 до серед. 17 ст. – у складі Барського (певний час – Зіньків.) староства Поділ. воєводства. Під впливом польс. вимови у писем. джерелах того часу згадується як Зінечковци та Зенічковци. 1530 тут було 4 плуги (8 дворів). Село тоді належало до т. зв. привілейованих помість. Згодом ним володіли Радецькі, а потім Срочицькі. Мешканці брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1672 за Бучац. миром відійшло до Осман. імперії, від 1699 знову перебувало у межах кордонів Речі Посполитої. 1764 у селі, замість згорілого у цьому ж році храму, збудовано новий, освячений на честь Вознесіння Господнього (зруйновано у 1930-х рр.). У 2-й пол. 18 – на поч. 19 ст. побл. Ж. з’явилося поселення росіян-старообрядців («пилипонів») Слобідка-Женишковецька (нині частина села). Після 2-го поділу Польщі 1793 – у складі Рос. імперії. Ж. входили до Летичів. пов. Поділ. губ. 1812–35 село разом з Нетечинцями, Гоголями, Явтухами, Шелеховим, Ходаками було одним із осередків повстання під проводом У. Кармалюка. У 19 ст. землі Ж. належали кільком власникам. Від 1861 – волос. центр, якому підпорядковувались села Божиківці, Гармаки, Гоголі, Йолтухи (Явтухи), Козярорка, Нові і Старі Нетечинці, Ходаки (з Слобідкою), Шиїнці, Шелехів, Слобідка Шелехівська, Янчиці, хутори Славута і Хлоп’є (Дружба). 1879 у Ж. мешкало 1360, наприкінці 1880-х рр. – 1551, 1905 – 2633 особи, з них 181 католик, 235 старообрядців, кілька євр. сімей; діяли костел, для старообрядців – молитов. дім. 1864 відкрито однокласне нар. уч-ще, 1897 – школу грамоти для дівчаток, 1912 – двокласну школу. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. зазнали сталін. репресій, потерпали від голодомору 1932–33. Від 14 липня 1941 до 26 березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Гітлерівці вивезли на примусові роботи до Німеччини 697 женишківчан. 1948 старшокласники женишковец. школи В. Мельник, В. Паюк, А. Андрійчук заснували в селі молодіжну патріот. орг-цію «Молоді друзі», до якої згодом приєдналися І. Качуринець, О. Кравчук, А. Сухий, А. Сосна, Г. Кравчук. Вони співпрацювали з ОУН. 1951 група була викрита. В. Мельник, не бажаючи потрапити до рук НКВС, 7 липня покінчив життя самогубством. До серед. 20 ст. побл. Ж. розроблялося родовище торфу, тут є також поклади глини та піску. Нині у селі – заг.-осв. школа, дитсадок, Будинок культури, лікар. амбулаторія. Від 1998 діє Свято-Вознесен. церква УПЦ МП. Встановлено пам’ятники Т. Шевченку та воїнам-односільчанам, які загинули під час 2-ї світ. війни. Серед видат. уродженців – скульптор, засл. художник України В. Смаровоз, Герой Рад. Союзу М. Ортинський.

М. В. Козак

Стаття оновлена: 2009