Женченко Віктор Васильович
Визначення і загальна характеристика
ЖЕ́НЧЕНКО Віктор Васильович (11. 10. 1936, с. Оболонь, нині Семенів. р-ну Полтавської обл. — 28. 10. 2021, Київ) — співак (бас), поет, перекладач. Заслужений діяч мистецтв України (1997). Член НСПУ (1975). Літературна премія ім. А. Малишка (2002). Закінчив Харківську консерваторію (1960; кл. вокалу В. Монахова). Працював солістом Донецького театру опери та балету (1960–62), Великого театру опери й балету ім. Алішера Навої в Ташкенті (1962–65), Київської філармонії (1965–87). Виконавець пісень, романсів, арій вітчизняних і зарубіжних композиторів. Від 1987 — відповідальний працівник Українського фонду культури (Київ). Дебютував віршем «Ми з дідом сіно скиртували…» в г. «Червоний промінь» (Оболонь, 1950). У його поезії — пісенна стихія, роздуми про сутність людського життя, тонке проникнення у сферу інтимного. Створює також візіо-поезію. Переклав з узбецької мови зб. «Пісні Узбекистану» (1972), «Повісті» Х. Назіра (1975), «Пригоди Турткоза» С. Анарбаєва (1984; усі — Київ), окремі твори Зульфії, Сайяра, М. Бабаєва, Е. Вахідова, А. Ібодінова, Л. Махмудова; з казах. — повість «Удвох із батьком» К. Найманбаєва (К., 1983), низку творів Б. Момишули, М. Сундетова та ін. Упорядник і перекладач антології хорват. воєн. поезії «У цей страшний час» (К., 1996).
Партії: Виборний («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Мефістофель («Фауст» Ш. Ґуно), Кончак, Галицький («Князь Ігор» О. Бородіна), Сальєрі («Моцарт і Сальєрі» М. Римського-Корсакова), Грьомін («Євгеній Онєгін» П. Чайковського).
Тв.: Струна. 1971; Батьківська скрипка. 1974; Сонячний бік вулиці. 1980; У сяйві тополиних грацій. 1983; Яринчин відпочинок. 1984; Поезії. 1986; Зневаж свій страх. 1997; Зорова поезія. 2000; Спрага на двох. 2001; Як важко підійматися з колін. 2001; Живу. 2006 (усі — Київ).
Літ.: Слововежа Волхв. Висновки з виставки // Зрима рима. К., 1999; Дзюба І. Графічне інобуття поетичного слова // Женченко В. Спрага на двох. К., 2001; Славинський М. Точки відліку зрілості Віктора Женченка // СіЧ. 2001. № 4; Слоньовська О. Віктор Женченко та його візуальна поезія // Дніпро. 2009. № 2.
А. К. Мойсієнко
Додаткові відомості
- Основні партії
- Виборний («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Мефістофель («Фауст» Ш. Ґуно), Кончак, Галицький («Князь Ігор» О. Бородіна), Сальєрі («Моцарт і Сальєрі» М. Римського-Корсакова), Грьомін («Євгеній Онєгін» П. Чайковського).
- Основні твори
- Струна. 1971; Батьківська скрипка. 1974; Сонячний бік вулиці. 1980; У сяйві тополиних грацій. 1983; Яринчин відпочинок. 1984; Поезії. 1986; Зневаж свій страх. 1997; Зорова поезія. 2000; Спрага на двох. 2001; Як важко підійматися з колін. 2001; Живу. 2006 (усі — Київ).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
