Женченко Віктор Васильович

Визначення і загальна характеристика

ЖЕ́НЧЕНКО Віктор Васильович (11. 10. 1936, с. Оболонь, нині Семенів. р-ну Полтавської обл. — 28. 10. 2021, Київ) — співак (бас), поет, перекладач. Заслужений діяч мистецтв України (1997). Член НСПУ (1975). Літературна премія ім. А. Малишка (2002). Закінчив Харківську консерваторію (1960; кл. вокалу В. Монахова). Працював солістом Донецького театру опери та балету (1960–62), Великого театру опери й балету ім. Алішера Навої в Ташкенті (1962–65), Київської філармонії (1965–87). Виконавець пісень, романсів, арій вітчизняних і зарубіжних композиторів. Від 1987 — відповідальний працівник Українського фонду культури (Київ). Дебютував віршем «Ми з дідом сіно скиртували…» в г. «Червоний промінь» (Оболонь, 1950). У його поезії — пісенна стихія, роздуми про сутність людського життя, тонке проникнення у сферу інтимного. Створює також візіо-поезію. Переклав з узбецької мови зб. «Пісні Узбекистану» (1972), «Повісті» Х. Назіра (1975), «Пригоди Турткоза» С. Анарбаєва (1984; усі — Київ), окремі твори Зульфії, Сайяра, М. Бабаєва, Е. Вахідова, А. Ібодінова, Л. Махмудова; з казах. — повість «Удвох із батьком» К. Найманбаєва (К., 1983), низку творів Б. Момишули, М. Сундетова та ін. Упорядник і перекладач антології хорват. воєн. поезії «У цей страшний час» (К., 1996).

Завантажити статтю