Жибер Ернест Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жибер Ернест Іванович

ЖИБЕ́Р Ернест Іванович (Жибер Эрнест Иванович; 25. 12. 1823, Париж – 04(17). 02. 1909, С.-Петербург) – російський архітектор, художник. Закін. С.-Петербур. АМ (1849) і за проект біржі отримав 1-у золоту медаль та звання класного художника 1-го ступ. 1850 за проект готелю для С.-Петербурга здобув звання академіка, 1859 за проект Мед.-хірург. академії – проф. арх-ри. 1897 обраний почес. чл. АМ. 1893–1905 – голова С.-Петербур. т-ва архітекторів. У 2-й пол. 19 – на поч. 20 ст. здійснював кер-во практично усією буд. діяльністю Рос. імперії, протягом тривалого часу майже жодна видатна уряд. споруда С.-Петербурга не обходилась без його прямої або опосередк. участі. Водночас 1858–1903 викладав у С.-Петербур. ін-ті цивіл. інженерів. Застосовував форми неорос. стильового напряму, прийоми неоренесансу та неоготики. Серед реаліз. проектів на укр. землях – перебудова оборон. башти та облаштування у її нижньому ярусі теплої церкви в м. Старокостянтинів (нині Хмельн. обл., 1852), завершення буд-ва Преображен. собору в Житомирі (1864), собори в м-ку Тараща (нині місто Київ. обл., 1869), м. Ковель (нині Волин. обл., 1872), перебудова костелу в православ. храм у м. Дубно (нині Рівнен. обл., 1871), церква у м. Переяслав (нині Переяслав-Хмельницький Київ. обл., 1872), лютеран. кірха в м. Ялта (нині АР Крим, 1879), низка типових безстовп. храмів з дзвіницями і хрестово-купол. церков у селах Поділ. губ. (усі – 1869).

Літ.: Эрнест Иванович Жибер (По поводу 50-летия его служебной деятельности) // Зодчий. 1902. № 30; Бернгардт В. Эрнест Иванович Жибер: Некролог // Там само. 1909. № 8; Тимофієнко В. Зодчі України кінця 18 – початку 20 століть. К., 1999.

В. І. Тимофієнко

Стаття оновлена: 2009