Жива етика

ЖИВА́ Е́ТИКА — синкретичний релігійний рух. Ін. назва — Агні-йога. Його основу складає міфопоет. морал.-духовне вче­н­ня Олени та Миколи Реріхів, що сформувалося у результаті багатоліт. дослідж. прадав. історії, морал.-філос. та реліг. традицій Сходу. Його наскріз. про­блемою є від­повід­ал. самовдосконале­н­ня та духовне сходже­н­ня людини в цілісному просторі культур. і природно-косміч. буття. Творці Ж. е. пере­ймалися необхідністю сві­домого ставле­н­ня людини до породжених нею змін у природі і наполягали на першочерговому роз­вʼязан­ні етич. про­блем як вирішал. умові в процесі інтенсив. роз­витку людської сві­домості. Від­повід­но до тогочас. перед­бачень про космічну еру як на­ступ. етап роз­витку людства, про ноосферу як пер­спектив. напрям планетар. еволюції, у Ж. е. — з позицій ідеї про дух як активну силу у роз­витку Космосу та про неодмін­ну участь людини в косміч. еволюц. процесі — пропагували важливість косміч. виміру соц.-культур. жит­тєдіяльності. Стверджували думку, що хибний вибір шляхів і засобів реалізації соц. енергії призводить до втрати людиною можливостей, які надає космічна еволюція, і через це — до деформації еволюц. про­грами. Щоб уникнути цього, необхідно осягнути першооснови життя, закони єд­ності людини, су­спільства та Космосу, вдосконалити морал. засади своєї поведінки через принципово нове ро­зумі­н­ня заг. блага в контекс­ті єд­ності мікрокосмосу і макрокосмосу. Етична про­грама Ж. е. — на­станова на подола­н­ня невігластва, насильства, егоцентризму, владолюбства й корисливості, лінощів, брехливості, зрадництва, негатив. емоц. станів. З ін. боку, це — культивува­н­ня доброзичливості, спів­чутливості, готовності допомогти в біді, налаштованості на зна­н­ня, творчість, сприйня­т­тя краси, самоконтроль та самороз­виток, витончену і мудру силу сповненого любові серця. Згідно з вче­н­ням Реріхів, Ж. е. є оптим. формою самоорганізації людства, адекват. органічній єд­ності одухотвореного Космосу. Вче­н­ня ви­знає Раму, Крішну, Мойсея, Орфея, Будду, Піфаґора, Платона, Христа як Великих посвячених, покликаних пові­домити людству ті зна­н­ня, до рівня ро­зумі­н­ня яких воно під­нялося. Згідно з вче­н­ням, життя Всесвіту вічне і періодичне. Воно породжується шляхом зʼ­єд­на­н­ня Великого Творчого Початку, Єдиного Духу, якого Христос називав Батьком, та Єдиної Матерії — Матері Світу. Проявлений стан Абсолюту — Логос, який являє собою одночасно Творчу, Зберігаючу та Руйнуючу силу (Трійця). Логосів є множина, вони становлять ієрархію ро­зумних сил Всесвіту. Еволюц. процес — паралел. удосконале­н­ня життя в бік зро­ста­н­ня сві­домості та форми, в якій це життя набуває роз­витку (в бік витонче­н­ня матерії). Людська монада вдосконалюється з метою роз­винутися до рівня Логосу. Заг. принципом роз­витку сві­домості є сходже­н­ня Духу в Матерію. Вче­н­ня стверджує єд­ність всього сущого та роз­криває заг. закони будови остан­нього, якими є закон Аналогій, Рівності Начал, Пере­втіле­н­ня, Карми, Жертви. У книгах вче­н­ня вперше різнобічно висвітлено природу думки і псих. енергії та наведено методи рац. під­ходу до їх ви­вче­н­ня. Окремі групи послідовників Ж. е. діють в Україні.

Завантажити статтю