Животко Аркадій Петрович
ЖИВО́ТКО Аркадій Петрович (псевд.: А. Пуховський, А. Пухальський; 01. 03. 1890, с. Пухово Воронез. губ., Росія — 12. 06. 1948, м. Ашаффенбурґ, Німеччина) — громадсько-політичний діяч і публіцист. Чоловік О. Животко-Чернової. Закін. Психоневрол. інститут у Петрограді (нині С.-Петербург, 1917). У 1917–18 — чл. УЦР у Києві як представник Воронез. губ., голова місц. управи. Гол. доповідач на засіданні Острогоз. земського зібрання у листопаді 1917, де розглядали питання про приєднання Острогоз. пов. до УНР. 1918–19 працював у Міністерстві освіти УНР у м. Камʼянець-Подільськ (нині Камʼянець-Подільський Хмельн. обл.). В. о. секр. г. «Життя Поділля». Розробляв методики й програми з українознав. предметів. Його ст. «Фактори дошкільного виховання» та «До справ керування дитячими садками», опубл. у г. «Освіта», покладено в основу резолюцій пед. зʼїздів у м. Камʼянець-Подільськ. 1920–23 — учитель Кременец. дит. притулку (нині Терноп. обл.), працівник земської управи, співорганізатор місц. осередку товариства «Просвіта». Депортований польс. владою. Від 1923 — у Чехії. Асист. каф. педагогіки Укр. високого пед. інституту (Прага). Згодом виїхав до Ужгорода. Співпрацював із карпат. газетами, видавництвом «Пчолка». Повернувся до Праги. Від червня 1930 — референт, кер. Укр. істор. кабінету при МЗС Чехії. Систематизував матеріали з укр. історії, що формувалися за трьома розділами: документи, газетно-журнал. періодика, книжк. видання. Співзасн. Товариства укр. письменників і журналістів у Празі. Автор статей літературознав., книгознав. й істор. характеру, опубл. у г. «Самост. думка» (Чернівці), ж. «Дзвони» (Львів), «Словʼян. погляд» (Прага), «Наша культура» (Варшава) та ін. Від червня 1945 — у таборі для переміщ. осіб «Лягарде». Читав курс «Історія укр. преси» в Укр. тех.-госп. інституті, який перевели у м. Реґенсбурґ. Голова бавар. відділ. Спілки укр. журналістів. Автор розвідок про становлення укр. періодики, поет. зб. «Пелюстки» (Кременець, 1923), зб. для праці з дітьми в дошкіл. закладах та родинах «Промінь» (Катеринослав; Ляйпциґ, Б. р.).
Додаткові відомості
- Основні праці
- До історії українського радикального часопису «Народ»: (На підставі листування М. Драгоманова з М. Павликом та І. Франком) // Народознавство. Прага, 1931; Трудні початки: (До історії галицької радикальної газети «Народ») // Календар Укр. робітн. союза на р. 1934. Скрентон, 1933; Сучасне українське письменство поза межами СРСР. 1937; Преса Карпатської України. 1940; Острогожчина: осередок Подоння. 1942; Подонь: Укр. Вороніжчина в культур. житті України. 1943 (усі — Прага); Історія української преси. Реґенсбурґ, 1946; Мюнхен, 1989–90; К., 1999; Нездійснені пляни видання українських часописів. Авґсбурґ, 1949.
Рекомендована література
Завантажити статтю
