Жигулін Анатолій Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жигулін Анатолій Володимирович

ЖИГУ́ЛІН Анатолій Володимирович (Жигулин Анатолий Владимирович; 01. 01. 1930, м. Воронеж, РФ – 06. 08. 2000, Москва) – російський поет. Чл. СП РФ (1962). Пушкін. премія (1996). У 1948 вступив до антисталін. таєм. орг-ції – Комуніст. партії молоді (КПМ), 1950 заарешт. і засудж. до 10-ти р. ув’язнення, покарання відбував у таборах Сибіру. 1954 звільн., 1956 реабіліт. Закін. Воронез. лісогосп. ін-т (1960) та Вищі літ. курси при Літ. ін-ті у Москві (1965). У ранній творчості утверджував високе призначення поезії бути правдивим голосом епохи, возвеличувати гідність сучасника, його будівничу енергію; у віршах 70–80-х рр. визначал. рисами стали сповідальність, драматизм, почуття відповідальності за майбутнє. Звертався у творчості й до укр. тематики (вірші «В округе бродит холод синий…», 1964; «Холодный день на Иссык-Куле…», 1972; «Коли сниться далеке дитинство, думаю вві сні по-українськи…» та ін.). Написав автобіогр. повість «Черные камни» (1989; укр. перекл. В. Затуливітра, К., 1989), у якій, зокрема, згадував про с. Підгорне, де провів дитинство: «А село обыкновенное южнорусское. Белые хаты, соломенные крыши. Или камышовые. В этих местах Воронежской области Великая Россия постепенно переходит в Малую, и до сей поры равноправны русский язык и украинский. Так я и рос первые свои семь лет – слыша и усваивая одновременно два говора… Правильное украинское произношение очень помогло мне много лет спустя в сибирских и колымских лагерях, где много было украинцев-бандеровцев». Окремі вірші Ж. укр. мовою переклали В. Бойченко, А. Глущак.

Тв.: Огни моего города. Воронеж, 1959; Костер-человек. Воронеж, 1961; Рельсы. Москва, 1963; Память. Воронеж, 1964; Полярные цветы. Москва, 1966; Прозрачные дни. Москва, 1970; Свет предосенний. Москва, 1972; Полынный ветер. Москва, 1975; Горящая береста. Москва, 1977; Красная калина – калина черная. Москва, 1979; Соловецкая чайка. Москва, 1979; Воронеж, родина, любовь. Воронеж, 1982; Из разных лет, из разных далей. Москва, 1986; Весеннее имя. Москва, 1987; Белый лебедь. Москва, 1988; За рекой Чуною. Иркутск, 1988; Летящие дни. Москва, 1989; Полвека боли и любви: Стихотворения, проза. Москва, 2001; Далекий колокол: Стихи, проза. Воронеж, 2001; укр. перекл. – [Вірші] // Сузір’я. Вип. 17. К., 1982; [Вірші] // Автографи: Кн. перекл. А. С. Глущака. О., 1988.

Літ.: Ланщиков А. Анатолий Жигулин: «Уроки гнева и любви...». Москва, 1980; Истогина А. Я. «Все, чем я живу и дышу...»: О творчестве Анатолия Жигулина // Истогина А. Я., Джичоева Е. Г. Два портрета: Анатолий Жигулин. Михаил Шевченко. Воронеж, 1986.

І. Д. Бажинов

Стаття оновлена: 2009