Жидачів

ЖИДА́ЧІВ — місто Львівської області, райцентр. Знаходиться за 75 км від Івано-Франківська, за 62 км від обл. центру, за 30 км від м. Стрий, на правому березі р. Стрий, за 5 км від впаді­н­ня її в Дністер. Площа 13,4 км². Насел. 11 683 особи (2001, складає 103,6 % до 1989), пере­важно українці. Залізнична ст. Має автобусне сполуче­н­ня з Львовом, Івано-Франківськом, Тернополем, Луцьком, містами Дрогобич, Трускавець, Моршин, Стрий Львів. обл. та Коломия, Калуш, Яремче Івано-Фр. обл. Через місто проходить автомагістраль Стрий–Тернопіль–Кірово­град–Знамʼянка. Міста-партнери: Челядзь (Польща) і Віесіте (Латвія). Вперше у писем. джерелах згадується 1164 під на­звою Удеч. У документах 14–17 ст. назва міста звучить як Зудеч, Зудачів, Судачів, Зідачів, Сідачів, Зудечев тощо. У 1340-х рр. у складі Галичини захоплене Польщею. 1393 Ж. на­дано Маґдебур. право, що сприяло його екон. роз­витку. Було одним з найбільших міст Галичини, центром торгівлі сіллю. Його мешканці також за­ймалися землеробством і ремісництвом. У 14 ст. в Ж. були 2 замки, фортифікації, 4 православ. церкви, римо-катол. костел, ринк. площа та деревʼяна ратуша. Жидачівці брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1708–18 тут діяв монастир Августинів, від 1727 до 2-ї світової війни — синагога (деревʼяна). Після 1-го поділу Польщі 1772 Ж. ві­ді­йшов до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1800 в Ж. засн. школу євр. рабинів, якою керував ві­домий теолог Г. Айхенштейн (нині його могила є місцем щоріч. паломництва євреїв з усього світу). У 2-й пол. 19 ст. у місті споруджено камʼяні приміще­н­ня повіт. суду, повіт. ради, 2 школи, 1889 завершено будівництво залізнич. колії Стрий–Ходорів. Від 1905 діяв осередок товариства «Просвіта» (голова — о. О. Левицький). Водночас існувала низка секцій і дочір. організацій «Маслосоюзу», ремісн. товариства «Зоря», «Сільського господаря», «Рідної школи», «Союзу українок», «Церковного братства», спортивного товариства «Сокіл», товариства тверезості «Від­родже­н­ня» тощо. 1918 — у межах кордонів ЗУНР, 1919–39 — Польщі, від 1939 — УРСР. Від 1919 — повіт. центр Станіслав. воєводства, від 1940 — райцентр Дрогоб., від 1959 — Львів. обл. Напередодні 2-ї світової війни тут мешкало 4200 осіб, з них українців — 1900, поляків — 1290, євреїв — 950. Під час нім.-фашист. окупації (3 липня 1941 — 1 серпня 1944) — у складі Ген. губ. Нацисти роз­стріляли 111, вивезли на примус. роботи до Німеч­чини 222 мешканці. 2001 Ж. занесено до пере­ліку істор. насел. місць України. Нині у місті працюють ВАТи «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» та «Жидачів. сирзавод». Функціонують 2 заг.-осв. школи, г-зія, профес. ліцей, 4 дитсадки, Центр творчості для дітей та молоді (зразк. ансамбль танцю «Барви Удеча», гурт «Визволитель»); Будинок культури «Папірник», Нар. дім, б-ка; поліклініка, лікарня, зубо­протезна лаб., СЕС; ДЮСШ; готель, від­діл. 6-ти банків. Жін. ансамбль «Лілея», ансамбль танцю «Молодість», театр-студія «Від­родже­н­ня», оркестр нар. інструментів, вокал.-інструментал. гурт «Галичани», кінофотостудія мають зва­н­ня «народний». Виходить г. «Удеч сьогодні». Реліг. громади: РКЦ (костел Успі­н­ня Діви Марії; памʼятка архітектури, 1577), УГКЦ (церква Воскресі­н­ня Господнього, 1890, в ній зберігається чудотворна ікона Богоматері Втіле­н­ня — Жидачів. Оранта 1406; церква св. Бориса і Гліба), УПЦ КП (церква Всіх Святих). Виявлено залишки давньорус. городища і замку 12–13 ст., поселе­н­ня черняхів. культури. Серед ін. памʼяток культур. спадщини — палац. комплекс графа Скарбка (особняк, стайні, возівні, деревʼяний шпихлір 1769), комплекс залізнич. вокзалу (1898), будинок товариства «Сокіл» (нині Нар. дім, 1908), житл. будинок, будинки школи, суду, адм. корпус целюлозно-папер. комбінату (усі — поч. 20 ст.), повіт. староство (нині поліклініка, 1920). Встановлено памʼятник Т. Шевченку, погру­д­дя Б. Хмельницького, О. Партицького, памʼятний знак М. Шашкевичу, меморіал воякам УПА та жертвам політ. ре­пресій, насипано символічну могилу борців за волю України. Серед видат. уродженців — громад. діяч В. Малинович, фотохудожник Ю. Дорош, важко­атлет А. Ґентош.

В. Р. Янклевич

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю