Жила Владислав - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жила Владислав

ЖИ́ЛА Владислав (21. 01. 1877, м. Бурштин, нині Івано-Фр. обл. – 18. 05. 1925, Львів) – церковний діяч і мистецтвознавець. Навч. у Львові та Іннсбруці (Австрія), де закін. теол. студії і захистив докторат (1902). Від 1919 – у Львів. ун-ті: проф. каф. історії церк. мист-ва, 1921–22 – декан теол. ф-ту. Чл. Комісії історії мист-ва Краків. АМ (1920), Округової реставрац. комісії (1924). Гол. хранитель Музею ім. князів Любомирських (Львів, 1922–24), уклав каталог його гравюр (1924). Катехит польс. г-зії в Тернополі. Досліджував історію сакрал. мист-ва. Популяризував мист. пам’ятки, розробив інструкц. курс для екскурсоводів Львова. Автор книг і статей з проблем охорони пам’яток культури й арх-ри, принципів їхнього наук. дослідж. Описав арх-ру й художнє оздоблення Вірм. собору (Львів), Домінікан. костелів у Львові й Тернополі, костелів Вільнюса. Вважав, що датована 14 ст. частина вірм. церкви у Львові – пам’ятка суто вірм. арх-ри; обстоював думку, що арх. Доринґ був лише пом. при зведенні цієї святині або відтворив проект невідомого вірм. архітектора.

Пр.: Kościół oo. Dominikanów w Tarnopolu 1749–1779. Lwów, 1917; Katedra ormiańska we Lwowie. Kraków, 1919; Kościół i klasztor Dominikanów we Lwowie. Lwów, 1923.

Ю. О. Бірюльов

Стаття оновлена: 2009