Жилін Олександр Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жилін Олександр Олексійович

ЖИ́ЛІН Олександр Олексійович (06(18). 01. 1880, м. Курськ, Росія – ?) – правознавець. Д-р держ. права (1912). Закін. Ун-т св. Володимира у Києві (1902), де відтоді працював: від 1904 – приват-доц., від 1909 – екстраординар. проф. 1912 захистив доктор. дис. «Теория союзного государства». 1912–17 – проф. Петрогр. ун-ту (нині С.-Петербург). Від 1918 викладав адм. право в Київ. ун-ті, від 1921 – міжнар. право у Київ. ін-ті зовн. зносин. 1925–28 читав курси «Фінансові заклади СРСР», «Фінанси іноземних держав» та «Адміністративне право» у Київ. торг.-пром. технікумі. Після 1928 подальша доля невідома. Автор низки наук. праць і підруч. у галузі держ. права. За наук. поглядами належав до школи юрид. позитивізму, представники якого тлумачили державу як виключно або переважно юрид. явище. Розглядаючи державу як «особу», Ж. наділяв її індивідуальністю (здатністю мати певну сукупність своєрід. рис), обстоював ідею безособ. верхов. влади. На його думку, суверенітет монарха і суверенітет народу повинні поступатися верховенству права. У державі вища влада має базуватися не на індивід. веліннях, а на безособ. нормах, з яких держ. органи отримують повноваження. Ідеалом держави Ж. вважав правову державу, а гарантіями проти свавіл. дій держ. органів – орг-цію адм. юстиції, контроль законодав. палат, право петиції.

Пр.: Исторические начала английского государственного права как фундамент нового конституционного государства. К., 1906; Из лекций по энциклопедии права. К., 1910; Учебник государственного права. Ч. 1. Петроград, 1916; Методологическое введение в науку и философию. Москва, 1923.

В. І. Тимошенко, І. Б. Усенко

Стаття оновлена: 2009