Жилінський Євстахій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жилінський Євстахій

ЖИЛІ́НСЬКИЙ Євстахій (Żyliński Eustachy; 19. 09. 1889, с. Куна Гайсин. пов. Поділ. губ., нині Гайсин. р-ну Вінн. обл. – 04. 07. 1954, м. Лодзь, Польща) – польський математик. Закін. 1-у Київ. г-зію (1907), фіз.-мат. ф-т Ун-ту св. Володимира (Київ, 1911), залиш. для підготовки до професор. звання. Учень Д. Ґраве. Удосконалював знання у Німеччині (Ґеттінґен, Марбурґ) та Великій Британії (Кембридж). 1914 здобув ступ. магістра матем. н. 1916 мобілізов. до рос. армії, закін. військ.-інж. школу в Києві та електротех. у Петрограді (нині С.-Петербург) і викладав при штабі Пд.-Зх. фронту (1917). Від 1918 – доц. математики Польс. університет. колегії, Укр. держ. ун-ту та Київ. політех. ін-ту. 1919–46 – у Львів. ун-ті: екстраординар., від 1922 – ординар. проф., водночас 1919–39 – зав. каф. математики, 1939–41 і 1944–46 – каф. алгебри, 1929–30 – декан матем.-природн. ф-ту. 1946 – ген. консул Польщі у Києві. 1946–51 – зав. каф. математики Шляс. політехніки (м. Ґлівіце, нині Шляс. воєводства, Польща). Наук. дослідж. присвяч. питанням алгебри, теорії чисел і логіки. Автор підручників «Algebra» (3 cz., 1926–28; для старших класів серед. шкіл), «Wstęp do matematyki. Elementy algebry wyzszej i teorji liczb» (1927; обидва – Львів, спільно зі С. Рузевичем), «Geometria analityczna» (Warszawa, 1938), навч. посібників «Arytmetyka teoretyczna» (1932), «Formalizm Hilberta» (1935; обидва – Львів).

Літ.: L. Maligranda. Eustachy Żyliński (1889–1954) // Antiquitates Mathematicae. 2009. Vol. 3.

Я. Г. Притула

Стаття оновлена: 2009