Жилко Віктор Федотович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жилко Віктор Федотович

ЖИЛКО́ Віктор Федотович (01. 04. 1941, м. Жмеринка Вінн. обл.) – художник театру і кіно, режисер. Син Федота, чоловік Лариси Жилків. Чл. НСКінУ (1975), НСХУ (1984). Закін. Ленінгр. ін-т театру, музики і кінематографії (нині С.-Петербург, 1965; викл. М. Акимов), Київ. ін-т театр. мист-ва (1973; викл. М. Мащенко, К. Степанков). Працював художником Владимир. драм. театру (РФ, 1965–66); гол. художником театру-студії Київ. ін-ту театр. мист-ва (1967–72); художником-постановником Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка (1973–91); художником-постановником Муніцип. театру (1992–95), викл. студії «ФОФ» (1996–2003) в Оденсі (Данія). 2004 повернувся в Україну, на творчій роботі. Від 1991 має персон. виставки в Європі, зокрема в «Галереї Жилко» в Оденсі. Оформив стрічки: «Осяяння» (1972, співавт., реж. В. Денисенко), «Як гартувалася сталь» (1975, 6 серій, співавт., реж. М. Мащенко), «Ви Петька не бачили?» (1976, реж. В. Попов), «Скарбничка» (1980, 2 серії, співавт., реж. В. Савельєв), «Ярослав Мудрий» (1981, співавт., реж. Г. Кохан; усі – Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), «Дізнання пілота Піркса» (1980, реж. М. Пестрак, Польща; нагорода «Золотий астероїд» Мкф фантастики, м. Трієст, Італія), «Останній осінній лист» (нагорода «Гаферс» Мкф у Голлівуді, м. Лос-Анджелес, шт. Каліфорнія, США), «Закон війни» (обидва – 2007, «Сенекофільм»), «Роман вихідного дня» (2009, «Нова студія»; усі – реж. Володимир Жилко). Як реж. поставив фільми: «Зупинися, мить» (кіноальманах «Київські зустрічі», 1980; також як художник), «Першоцвіт» (1986; обидва – Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), «Голос пам’яті» (1982, «Мосфільм»).

Л. В. Череватенко

Стаття оновлена: 2009