ЖИЛКО́ Юрій Зинові­йович (псевд.: Жар-птиця, Ю. Навісний, Остюк, Істик, Їжак, Юрій Плужанин, Шестерня, Селянин Юрчик та ін.; 20. 02(04. 03). 1898, с. Під­лужне, нині Костопіл. р-ну Рівнен. обл. — ?) — письмен­ник. Закін. Полтав. ІНО (1923). Учителював, працював бібліотекарем Центр. наук. б-ки Полтави та б-ки Пед. ін­ституту, спів­роб. г. «Шлях Леніна» і «Ударник» (1933). Друкувався від 1922. Член Спілки селян. письмен­ників «Плуг» (1923), голова її полтав. філії (від 1926). Писав поезії публіцист. спрямува­н­ня, фейлетони, казки для дітей. Автор поет. зб. «Полу­станок» (Х., 1930; Костопіль, 2003). На вірші Ж. композитор В. Верховинець створив кілька пісень («Червоне козацтво», «Чапаєвська похідна»). 18 березня 1938 заарешт., за звинуваче­н­ням у антирад. агітації 5 квітня того ж року засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1957. Добірки його віршів опубл. у зб. «Із поезії 20-х років» (1959) та «Поезія–71» (1971, вип. 2; обидві — Київ).