Жирадков Олексій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жирадков Олексій Іванович

ЖИРА́ДКОВ Олексій Іванович (14(27). 02. 1901, с. Телєгіно, нині Пензен. обл., РФ – 30. 04. 1992, Дніпропетровськ) – скульптор. Батько Ю. Жирадкова. Засл. діяч мист-в УРСР (1972). Держ. нагороди. Чл. СХУ (1945). Закін. Всерос. АМ у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1936; викл. І. Горюшкін-Сорокопудов). Працював викл. Дніпроп. худож. уч-ща (1936–41, 1946–58). Учасник всесоюз. (від 1933), обл. (від 1939) та респ. (від 1947) мист. виставок. Осн. галузі – станк. і монум. скульптура. Гол. тенденція у станк. скульптурі – увага до індивідуальності, ретел. пророблення деталей; у монум. пластиці – узагальненість форм, виразність руху, силуету. Роботи зберігаються у Дніпроп. худож. та істор. музеях.

Тв.: «Партизани» (1933), «Прикордонник», «Іспанська дружинниця» (обидва – 1936), «Доярка» (1938), «Регулювальниця» (1947), «Художник М. Панін» (1949), «Чабан» (1957), «Пісня» (1964), «Герой Радянського Союзу М. Байда» (1965), «Металурги» (1970, співавт.), «Перша проба» (1974), «Марина» (1975), «Доменщики» (1976); пам’ятники – полеглим під час 2-ї світ. війни льотчикам «Крило літака» (Дніпропетровськ, 1967), матросу Железнякову (м. П’ятихатки Дніпроп. обл., 1971; обидва – співавт.).

Літ.: Барвінок І. Знайдений скарб: Життєвий і твор. шлях скульптора О. Жирадкова // Герої наших днів: Нариси. 1986; Художники Дніпропетровщини: Альбом. 2004 (обидві – Дніпропетровськ).

Л. В. Богданова

Стаття оновлена: 2009