Жирицький Георгій Сергійович — Енциклопедія Сучасної України

Жирицький Георгій Сергійович

ЖИРИ́ЦЬКИЙ Георгій Сергійович (Жирицкий Георгий Сергеевич; 26. 09 (08. 10). 1893, с. Кропивна, нині Тульс. обл., РФ – 04. 06. 1966, м. Казань, Татарстан, РФ) – російський фахівець у галузі теплотехніки. Д-р тех. н. (1937), проф. (1933). Засл. діяч н. і т. Татар. АРСР (1953), РРФСР (1963). Держ. нагороди СРСР. Закін. Київ. політех. ін-т (1915), де й працював (від 1918): 1926–29 – декан мех. ф-ту; 1929–30 – у Моск. тех. уч-щі; 1930–37 – Моск. енергет. ін-ті. 1937 заарешт. і деякий час перебував в ув’язненні, однак назабаром звільнений. 1941–45 – заст. гол. конструктора КБ із нової техніки. Організатор (1947) і зав. (до 1965) першої в СРСР каф. лопатк. машин Казан. авіац. ін-ту. Досліджував проблеми теорії парових машин і турбін. 1966 його ім’ям названо один із кратерів на Місяці.

Пр.: Паровые машины. Москва; Ленинград, 1925; Газовые турбины. Москва, 1948; Конструкция и расчет на прочность деталей паровых турбин. Москва; Ленинград, 1960; Конструкция и расчет на прочность деталей паровых и газовых турбин. Москва, 1968 (співавт.).

С. М. Ховрич

Статтю оновлено: 2009

Покликання на статтю
С. М. Ховрич . Жирицький Георгій Сергійович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=19216 (дата звернення: 22.04.2021)