Житомирська духовна семінарія РКЦ - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Житомирська духовна семінарія РКЦ

ЖИТО́МИРСЬКА ДУХО́ВНА СЕМІНА́РІЯ РКЦ Засн. 1785 у зв’язку з буллою «Ubi primum» (1740), якою рим. папа Бенедикт ХІV зобов’язав єпископів створити у кожній дієцезії семінарію. 1784 єпископ Каспар Цецішевський запросив із Варшави до Житомира 3-х священиків зі Згромадження св. Вікентія де Поля, власним коштом придбав підручники, реліг. літ-ру та ін., написав статут семінарії. Першим регентом (ректором) став о. К. Мечковський. Кількість вихованців на той час становила 6 осіб. Навч. тривало 2 р. і передбачало студії Св. Письма, морал. й догмат. теології, історії Церкви та філософії, і спрямов. було не стільки на формування вченого-богослова, скільки на виховання освіченого та побожного душпастиря. З часом впроваджено канон. право, екзегезу Св. Письма, географію Палестини, заг. історію, гомілетику, іноз. мови та ін. Станом на 1820 кількість вихованців семінарії не перевищувала 7 осіб, а 1827 – 10. Після указу царя Миколи І від 12 листопада 1842, згідно з яким монахи-францисканці залишили Житомир, семінарія розташувалася у їхньому монастирі. 1851–52 тут навч. С. Філінський, майбутній Варшав. архієпископ, котрий у спогадах писав, що на той час в семінарії було 37 студентів. У жовтні 1876 до м. Симбірськ (нині Ульяновськ, РФ) депортовано ректора А. Крушинського, а семінарію закрито, проте за 5 р. єпископ отримав дозвіл від імператора Олександра ІІІ на її відновлення. Станом на 1881 тут навч. 2 семінаристи, 1884 – 11, 1886 – 33, 1901 – 61, з яких 30-х утримували на держ. кошти, а решту – Рим.-катол. духов. колегії. Станом на 1 січня 1917 у семінарії навч. лише 38 студентів. 20 січня 1919 ректор семінарії, канонік Ф. Чижевський, доповідав Консисторії, що заг. кількість семінаристів сягає 57-ми осіб. У квітні того ж року, після встановлення в Житомирі більшов. влади, семінаристи на чолі з ректором були змушені переїхати до м-ка Олика (нині смт Ківерців. р-ну Волин. обл.), а в серед. 1920 семінарію переведено до м. Ґнєзно (нині Великопольс. воєводства, Польща). Після підписання перемир’я між більшов. Росією та Польщею 1922 Ж. д. с. діяла в Луцьку, після 2-ї світ. війни закрита. Лише 1995 єпископ Я. Пурвінський відновив її у смт Ворзель (Ірпін. міськради Київ. обл.) під назвою Вища духовна семінарія Найсвятішого Серця Ісуса. 4 травня 2002 рукоположено 5 нових священиків. Загалом упродовж 14-ти р. функціонування у семінарії підготовлено до пресвітер. служіння 22-х священиків (2 з яких продовжили освіту в Римі). Навч. програма передбачає 6-річ. курс філос.-богослов. студій та ґрунт. душпастир. практику. Станом на 2009 тут навч. 37 семінаристів з 4-х спільнот: Конгрегації місіонерів св. Вікентія де Поля, Місій. дієцезіал. семінарії «Redemporis Mater», Облати Непорочної Діви Марії, а також студенти з Києво-Житомир., Луцької, Одес.-Сімфероп. та Харків.-Запоріз. дієцезій. Ректор – єпископ В. Скомаровський (від 2002).

Ю. В. Сема

Стаття оновлена: 2009