ЖИТО́МИРСЬКИЙ ДЕРЖА́ВНИЙ ТЕХНОЛОГІ́ЧНИЙ УНІВЕРСИТЕ́Т — вищий на­вчальний заклад технологічного профілю. Засн. 1960 як Житомир. заг.-тех. факультет Київ. політех. ін­ституту, від 1975 — Житомир. філія Київ. політех. ін­ституту, від 1994 — Житомир. інж.-технол. ін­ститут, від 2003 — сучасна назва. Нині у його структурі діють факультети: інформ.-компʼютер. технологій, облік.-фінанс., економіки та менеджменту, інж. механіки, гірн.-екол., довузів. під­готовки, пере­підготовки фахівців; від­діли: між­нар. від­носин, редакц.-видавн.; навч.-метод. управлі­н­ня. На ден­ній і заоч. формах — бл. 8-ми тис. студентів. Навч.-вихов. процес забезпечують 371 викл., з них 48 д-рів н., проф., 159 канд. н., доц. (штатних — 299 викл., з них 21 д-р н., проф., 141 канд. н., доцент). Серед ві­домих науковців — Ф. Бутинець, В. Данилко, М. Коваленко, В. Манойлов, П. Мельничук, А. Панішев. Наукові дослідже­н­ня: про­блеми машинобудува­н­ня, автоматики, обчислюв. техніки та про­грам. забезпече­н­ня; сертифікац. ви­пробува­н­ня авіац.-косміч. техніки. Виходять «Вісник Житомирського державного технологічного університету», збірки наук. праць. Соц. база: 3 гуртожитки, спорт­комплекс, 2 тенісні корти, санаторій-профілакторій. Перший ректор — В. Анашкін (1960–66), від 2000 — П. Мельничук.