ДУБРО́ВІНА Любов Андріївна (30. 09. 1950, м. Шадринськ Курганської обл., РФ) — історик, джерело­знавець, книго­знавець, архіво­знавець. Доктор історичних наук (1993), професор (1996), член-кореспондент НАНУ (2006). Заслужений діяч науки і техніки України (2004). Премія ім. Миколи Костомарова НАНУ (1996). Орден «За заслуги» 3-го (2020) та 2-го (2026) ступенів. Закінчила Волго­градський педагогічний ін­ститут (РФ, 1972). Працювала у Марійському науково-дослідному ін­ституті історії, літератури, археології (РФ, 1978–81); завідувач від­ділу інформації, обслуговува­н­ня та викори­ста­н­ня Київського обласного архіву (1982–84); у 1986–92 — завідувач від­ділу рукописів, від 1993 — завідувач від­ділу кодикології і кодико­графії та директор Ін­ституту рукопису, від 2018 — генеральний директор Національної бібліотеки України імені В. Вернадського (Київ). Головний редактор «Бібліотечного вісника» та збірника «Рукописна та книжкова спадщина України». Наукові дослідже­н­ня: кодикологія, кодико­графія, роз­виток ідеї архівної і рукописної україніки у контекс­ті створе­н­ня національної архівної інформаційної системи; історія бібліотек, культурних цін­ностей під час другої світової війни.