Дубсон Аркадій Борисович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дубсон Аркадій Борисович

ДУ́БСОН Аркадій Борисович (23. 06. 1895, колонія Хортиця Олександрів. пов. Катеринослав. губ. – 22. 08. 1938, Моск. обл.) – сходознавець, дипломат. Закін. один курс Петрогр. психоневрол. ін-ту (нині С.-Петербург, 1915), 2-у Моск. школу прапорщиків (1917) та один курс сх. ф-ту Військ. академії Червоної армії (1921). Служив 1915–17 у рос. армії; 1917–18 – на команд. посадах у Червоній армії; від 1919 – в органах ВЧК; від 1920 – на дипломат. роботі: секр. Перс. (Іран.) відділ. Нар. комісаріату закордон. справ, 1921–28 – консул у містах Персії, 1931–35 – повноваж. представник СРСР у Саудів. Аравії. Працював також ректором Ленінгр. ін-ту народів Півночі (нині С.-Петербург), зав. відділу друку «Інтуриста», проф. Моск. ін-ту сходознавства. 26 березня 1938 заарешт., за звинуваченням в участі в антирад. терорист. орг-ції засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1956.

Літ.: Люди и судьбы. Библиографический словарь востоковедов – жертв политического террора в советский период. С.-Петербург, 2003.

І. Б. Даценко

Стаття оновлена: 2008