Дудар Домініка Данилівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дудар Домініка Данилівна

ДУ́ДАР Домініка Данилівна (1890, с. Цвітоха Шепетів. пов. Поділ. губ., нині Славут. р-ну Хмельн. обл. – 1949, Київ) – поетеса, перекладачка. Працювала ред. укр. секції Всевидаву (1919). Викладала укр. мову в Київ. ІНО (1921–23) та школах Києва, зокрема у 1-й укр. труд. школі ім. Т. Шевченка (1923–29). У 1929–30 перебувала під слідством у справі СВУ. Друкувалася від 1919. Авторка символіст. віршів (низку опубл. в антології «Нова українська поезія», К., 1920; ж. «Шляхи мист-ва», 1922, ч. 1), дослідж. Шевченкового поет. ідіостилю «З поетики Т. Шевченка. Порівняння в “Кобзарі”» («Шевченків. зб.», т. 1, К., 1924). Переклала окремі твори з франц. (поезії П. Верлена, М. Метерлінка, А. де Реньє; роман П. Істраті «Михайло», 1927, спільно з М. Тобілевич) і рос. (О. Блока) мов.

Літ.: Захаркін С. Забуте ім’я – До- мініка Дудар // Літ-ра плюс. 2001. Ч. 9/10; Його ж. Нове про Домініку Дудар // Кур’єр Кривбасу. 2002. № 154.

ДА: ЦДАГО. Ф. 263. Оп. 1. Спр. 42660 ФП.

С. А. Захаркін

Стаття оновлена: 2008