Дудикевич Богдан Корнилович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дудикевич Богдан Корнилович

ДУДИКЕ́ВИЧ Богдан Корнилович (12. 04. 1907, с. Кропивник, нині Калус. р-ну Івано-Фр. обл. – 05. 01. 1972, Львів) – історик, громадський діяч, журналіст. Батько В. Дудикевича. Канд. істор. н. (1957). Від 1925 навч. у Львів. ун-ті (закін. 1948), брав активну участь у роботі рев. студент. орг-цій. 1923–38 – секр. Львів. окружкому комсомолу, працював у відділі пропаганди та агітації ЦК КПЗУ; ред. парт. вид., зокрема ж. «Сяйво», г. «Молот». За рев. діяльність неодноразово переслідувався і притягався до суду, зокрема 1934 на Луцькому процесі 57-ми засудж. до 7-ми р. ув’язнення. Під час 2-ї світ. війни служив у рад. армії (1941–42), вчителював (1942–44). У повоєн. час – заст. голови Львів. міськради, дир. Львів. істор. музею, філії Центр. музею В. Леніна у Львові. Автор праць з історії Львова і зх.-укр. земель, публікацій про репресов. діячів КПЗУ.

Пр.: Під прапором народного фронту. До історії квітневих подій 1936 року у Львові. 1956; Боротьба трудящих Західної України за возз’єднання з Радянською Україною. 1960 (співавт.); обидві – Львів.

Літ.: Григораш Д. Дудикевич Богдан Корнилович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2000. Вип. 7.

Д. С. Григораш

Стаття оновлена: 2008