Дудінцев Володимир Дмитрович

Визначення і загальна характеристика

ДУДІ́НЦЕВ Володимир Дмитрович (Дудинцев Владимир Дмитриевич; 29. 07. 1918, м. Купʼянськ, нині Харків. обл. — 22. 07. 1998, Москва) — російський письмен­ник. Учасник 2-ї світової війни. Закін. Моск. юрид. ін­ститут (1940). Працював у ред. г. «Комсомольская правда» (1946–51). Автор зб. оповідань «У семи богатырей» (1952), повісті «На своем месте» (1954), присвяч. етич. про­блемам сусп. життя і духов. вимірів героя-сучасника. Знач. резонанс викликав роман «Не хлебом единым» (опубл. у ж. «Новый мир», 1956) — один із перших творів рад. літ-ри про негативні наслідки культу особи і факти поруше­н­ня т. зв. «соціалістичної закон­ності». Навколо типового для соцреалізму виробн. конфлікту між директором комбінату Дроздовим та інж.-винахідником Лопаткіним роз­гортаються колізії світо­гляд. і етич. характеру. Борець за справедливість Лопаткін за­знає пере­слідувань, опиняється в тюрмі, але не надовго: правда пере­магає. Крит. тон роману досить обережний, та й цього ви­стачило, щоб він на кілька років став обʼєктом жорсткої критики з боку речників парт. ортодоксії. На­ступ. роман Д. «Белые одежды» зʼявився друком через 30 р. (опубл. 1987 у ж. «Нева»; українською мовою в пере­кладі В. Положія — «Білі шати», К., 1989) в ін. су­спільно-культур. атмо­сфері, від­знач. Державною премією СРСР (1988) та екранізований (1992, реж. Л. Бєлозорович, Творче обʼ­єдн. «Екран»). У романі зображено драм. ситуацію, що склалася в рад. біол. та с.-г. науках після того, як партія з допомогою «нар. академіка» Т. Лисенка вчинила тотал. погром генетики («бурж.» вче­н­ня Менделя–Морґана–Вайсман­на) і в примус. порядку за­провадила «мічурін. вче­н­ня» як єдино правильне. У романі «Белые одежды» Д. дослідив політ., інтелект. та етич. контекс­ти конфлікту в науці набагато ширше й одвертіше, ніж у романі «Не хлебом единым», простежив долі вчених, котрих зламала «лисенківщина», і тих, хто до кінця боролися за наук. істину. Ще через 13 р., уже після смерті Д., ви­йшла книга «Между двумя романами» (2000) — спогади, у яких гол. місце посідає роз­повідь про долю роману «Не хлебом единым» (екранізований 2005, реж. С. Говорухін, студія «Вертикаль»), ідеол. нагінки на автора та його шлях до роману «Белые одежды». Творчість Д. сприяла під­несен­ню духу правдомовства не лише в рос., а й у ін. літ-рах народів СРСР.

Літ.: Смирнов С. Богатыри // Новый мир. 1952. № 12; Еремин Д. Чем жив человек? // Октябрь. 1956. № 12; Крючкова Н. О романе «Не хлебом единым» // Известия. 1956, 2 дек.; Дымшиц А. Правда жизни и краски художника // В великом походе. Мос- ква, 1962; Старикова Е. Книга о добре и зле, или Смерть Ивана Ильича // Новый мир. 1987. № 12.

І. М. Дзюба

Завантажити статтю