Дузь Іван Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дузь Іван Михайлович

ДУЗЬ Іван Михайлович (18. 11. 1919, м-ко Волочиськ, нині місто Хмельн. обл. – 21. 11. 1994, Одеса) – літературознавець. Д-р філол. н. (1967), проф. (1970). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Одес. ун-т (1947). Від 1952 працював у ньому: декан філол. ф-ту (1957–64, 1970–81), водночас зав. каф. укр. літ-ри (1972–88), проф. (1988–94). Автор праць з історії укр. літ-ри, методології та методики викладання літ-ри, зокрема «Міжнародне значення української радянської літератури» (1959), «Публіцистика Павла Тичини: Учб.-метод. посібник» (1960), «Українська радянська сатира 20-х років: Учб. посібник» (1962; усі – Одеса), «Вивчення творчості Остапа Вишні в школі: Посібник для вчителів» (К., 1970). Досліджував життя і творчість укр. письменників («Павло Усенко: Крит.-біогр. нарис», К., 1958; «Олександр Корнійчук: Літ. портрет», К., 1963; «Петро Панч: Літ. портрет», К., 1968; «Степан Олійник: Крит.-біогр. нарис», О., 1968; «Остап Вишня: Нарис про творчість», К.; О., 1989; «Смішного слова чародій: Худож.-докум. нариси», О., 1989; «Котляревський і чорноморське козацтво: Літературознавчий нарис», О., 1994; «Шевченко і Одеса: Літературознавчі нариси», О., 1994), а також письменників, репресованих у 30–40-х рр. («Переможці забуття: Літ.-крит. нариси», 1992; «Сквозь тернии ГУЛАГа», 1993; обидві – Одеса), діячів укр. театру («Марія Садовська», 1957; «Іван Едуардович Замичковський», 1962; «Театр імені Жовтневої революції: Одес. держ. укр. муз.-драм. театр ім. Жовтневої Революції», 1975; усі – Київ). Написав кн. спогадів «З відкритим серцем» (1974), «На все життя» (1986; обидві – Одеса), «Високе осяяння душі» (К., 1990).

Літ.: Іван Михайлович Дузь: Біобібліогр. покажч. О., 1980; Спогади про Івана Михайловича Дузя. О., 2004; Професори О(Н)У.

Г. Д. Зленко

Стаття оновлена: 2008