Дуйчев Іван Симеонов - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дуйчев Іван  Симеонов

ДУ́ЙЧЕВ Іван Симеонов (Дуйчев Иван Симеонов; 18. 04(01. 05). 1907, Софія – 24. 04. 1986, там само) – болгарський історик-медієвіст. Акад. АН у Неаполі, чл.-кор. Ін-ту візантиністики у Палермо (обидва – Італія, 1975), Британ. академії (1976). Закін. Софій. ун-т (1932), спеціалізувався у Рим. ун-ті (1933–35). Водночас у Вищій ватикан. школі здобув фахи архівіста і палеографа. 1936 захистив дис. з проблем середньовіч. зв’язків Болгарії з Візантією, відтоді працював у Софій. ун-ті: 1943–45 – зав. каф. історії Болгарії, Візантії та Балкан. країн; від 1949 – у Ін-ті історії Болгар. АН: від 1968 – зав. секції наук. інформації, бібліографії, документалістики і наук. архіву. Досліджував історію формування болгар. державності, зв’язки Болгар. держави з ін. країнами, зокрема Київ. Руссю, виникнення слов’ян. писемності й літописання. Опублікував низку писем. пам’яток, серед яких – документи про поїздку П. Парчевича до Б. Хмельницького 1657. Заповів Софій. ун-ту власну б-ку й будинок, де створ. Центр слов’я-но-візант. дослідж. його імені.

Пр.: Из старата българска книжнина. 1940. Кн. 1; 1944. Кн. 2; Рилският светец и неговата обител. 1947; Българско средневековие. 1972; Проучванията върху средневековната българска история и култура. 1981 (усі – Софія).

Літ.: Божилов И. In memoriam Иван Дуйчев // Palaeobulgarica / Старобългаристика. 1986. № 3.

Е. П. Стоянова

Стаття оновлена: 2008