Дукельський Володимир Маркович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дукельський Володимир Маркович

ДУКЕ́ЛЬСЬКИЙ Володимир Маркович (12(25). 07. 1900, с. Геївка, нині Зміїв. р-ну Харків. обл. – 21. 03. 1983, Ленінград, нині С.-Петербург) –фізик. Д-р фіз.-мат. н. (1954), проф. (1954). Закін. Ленінгр. ун-т (1930). Працював асист. Харків. технол. ун-ту (1920), зав. лаб. Всеукр. рентґен. академії (Харків, 1921). Від 1924 – н. с., від 1925 – зав. лаб. Держ. ренґенол. і радіол. ін-ту (Ленінград). Від 1929 – у Ленінгр. фіз.-тех. ін-ті: інж.-фізик, ст. інж., 1939–41 і 1945–70 – зав. лаб. атом. зіткнень, від 1970 – ст. н. с., від 1974 – ст. н. с.-консультант. Водночас від 1931 – у Ленінгр. ун-ті: доц., 1938–41 – зав. каф. тех. електроніки. Дослідж. у галузях атом. фізики та фіз. електроніки. Встановив низку осн. залежностей, які визначають електронну емісію з чистих металів, і отримав значення енергії електрон. спорідненості галогенів. Зробив внесок у розробку в СРСР інтенсив. іон. джерел та дослідж. фіз. процесів у них. Розробив низку методів дослідж. елементар. процесів при однораз. зіткненнях атом. частинок, виявив понад 30 елементар. атом. процесів, дослідив їх закономірності в широкому інтервалі енергій (Ленін. премія, 1972). Відкрив понад 20 стійких негатив. атом. іонів і кілька десятків негатив. іонів молекул та радикалів. Першим в СРСР склав і застосував лічильник Ґайґера–Мюллера.

Пр.: Отрицательные ионы в газовом разряде в парах натрия // Докл. АН СССР. 1949. Т. 64 (співавт.).

Ю. М. Ранюк

Стаття оновлена: 2008