Дукин Микола Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дукин Микола Володимирович

ДУ́КИН Микола Володимирович (08(21). 12. 1905, м. Балаклія, нині Харків. обл. – 10. 10. 1943) – письменник, перекладач, прозаїк. Навч. у Комерц. уч-щі (до 1917), закін. Пед. технікум у Харкові. Учителював на Ізюмщині (нині Харків. обл.). Від 1924 – чл. Спілки селян. письменників «Плуг». 1928–30 – відп. секр. ж. «Плуг», 1932–34 – ж. «Критика» (обидва – Харків). Дебютував оповіданням «Пасинки степу» (в альманасі «Плуг», 1924, зб. 1). Друкувався також у ж. «Знання», «Плужанин», «Молодняк». Автор зб. оповідань «Матіола» (1928), «Мінезота № 23» (1929), «Останній запорожець» (1931; усі – Харків), «Смерть. Дід Тополя» (Х.; К., 1933), «Оповідання» (Х., 1933), «Юхим Бурлай» (Х.; О., 1934), «На шпилі» (Х.; К., 1936), нарисів «Без протоптаних стежок» (Х.; О., 1931), «“Ільїчівка” в авангарді» (Х., 1931), «Весна починається в грудні» (Х.; К., 1932). Творам Д. притаманні ліризм і психологізм, гостра сюжетність, динамічність оповіді, портретна індивідуалізація персонажів, виразність діалогу, яскравий пейзаж. малюнок. Переклав укр. мовою романи «Що робити?» М. Чернишевського (1933), «Бруски» В. Панфьорова (1934–35), «Степан Разін» О. Чапигіна (1937), а також низку творів О. Пушкіна, М. Лермонтова, А. Гайдара, Ф. Решетникова та ін. 21 березня 1938 заарешт. за звинуваченням в участі в антирадян. укр. націоналіст. повстанчій орг-ції, засудж. до 5-ти р. таборів, покарання відбував у Архангел. обл. (РФ). За офіц. версією, помер від туберкульозу. Реабіліт. 1957. Твори Д. видано 1960 у Києві у кн. під назвою першої його зб. – «Матіола».

Літ.: Павлюк І. Дукин Микола Володимирович // Укр. журналістика в іменах. Л., 1997. Вип. 4; Дукина Н. На добрий спомин…: Повість про батька. Х., 2002.

І. З. Павлюк

Стаття оновлена: 2008