Дульнєв Олександр Борисович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дульнєв Олександр Борисович

ДУ́ЛЬНЄВ Олександр Борисович (червень 1902, с. Христинівка Київ. губ., нині місто Черкас. обл. – 1952) – фахівець у галузі залізничного транспорту. Д-р тех. н. (без захисту дис., 1935). Закін. Київ. ін-т нар. госп-ва (ф-т експлуатації шляхів), де одночасно був бібліотекарем кабінету шляхів, а від 1926 – асп. каф. с.-г. економіки. Протягом 1926–29 працював у секції транспорт. механіки Ін-ту тех. механіки ВУАН (нині Ін-т механіки НАНУ, Київ), на базі якої організов. Ін-т транспорт. механіки АН УРСР (ліквідов. 1937). Ст. н. с. (від 1929), вчений секр. (1934–35), зав. відділу експлуатації цього ін-ту. Наук. праці присвяч. методам маршрутизації поїздів, дослідж. питань тяги, тех. стану шляху та експлуатації залізниць. 13 грудня 1937 заарешт. за наклепом, 15 червня 1938 засудж. до тривалого ув’язнення. Реабіліт. 1957.

Пр.: Східчасті маршрути як один із способів прискорити обіг вагонів // Вісті УАН. 1936. № 12; Результати дослідів організації східчастих маршрутів на лінії Коростень–Одеса. К., 1936 (співавт.); Принципи поступового комплектування технічних маршрутів як один із методів прискорення обігу вагонів // Зб. Ін-ту транспорт. механіки АН УРСР. 1937. Т. 6 (співавт.); Основні принципи неперервної спеціалізації і маршрутизації поїздів // Там само.

Літ.: Історія Національної академії наук України (1934–1937): Док. і мат. К., 2003.

О. А. Гамшеєва, А. А. Крицук

Стаття оновлена: 2008