Думенко Борис Мокійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Думенко Борис Мокійович

ДУМЕ́НКО Борис Мокійович (1888, х. Хомутець-Козачий, Обл. Війська Донського, нині Ростов. обл., РФ – 11. 05. 1920, побл. м. Ростов-на-Дону, РФ) – військовик. З походження українець. Орден Червоного Прапора (1919). Чл. РКП(б) від 1919. Учасник 1-ї світ. війни. На поч. 1918 організував кавалерій. партизан. загін, який воював з білогвардійцями. Від липня 1918 – ком-р 1-го кавалерій. селян. соціаліст. полку, на базі якого сформовано 1-у Донську рад. кавалерій. бригаду (ком-р – Д., пом. – С. Будьонний). Бригада воювала побл. м. Царицин (нині м. Волгоград, РФ) у складі 10-ї армії, основу якої склали частини 5-ї Укр. рев. армії, що відійшли з Донбасу. Від листопада 1918 – ком-р 1-ї Зведеної кавалерій. дивізії; від березня 1919 – пом. начштабу 10-ї армії по кавалерії. У травні 1919 важко поранений, у вересні 1919 повернувся у Червону армію, де на той час втілена у життя пропозиція Д. щодо створення Кінного корпусу, який очолив його заст. С. Будьонний. Організував 2-й Зведений кавалерій. корпус, що відзначився у складі 9-ї армії у січні 1920 під час боїв за м. Новочеркаськ (РФ). На підставі неправдивих звинувачень у підготовці контррев. заколоту та орг-ції вбивства комісара В. Мікеладзе заарешт. і разом із чл. штабу розстріляний. За деякими даними, до фальсифікації звинувачень проти Д. причетний С. Будьонний, який прагнув монополізувати ідею створення 1-ї Кінної армії. Реабіліт. 1964. Його ім’ям названа вулиця у м. Новочеркаськ.

Літ.: Карпенко В. Красный генерал. Москва, 1978.

О. Й. Щусь

Стаття оновлена: 2008