Дунайський біосферний заповідник НАНУ - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дунайський біосферний заповідник НАНУ

ДУНА́ЙСЬКИЙ БІОСФЕ́РНИЙ ЗАПОВІ́ДНИК НАНУ Знаходиться в Кілій. р-ні Одес. обл., на тер. Кілій. гирла дельти Дунаю. Засн. 1973 як філія Чорноморського біосферного заповідника. Від 1981 – самост. держ. природ. заповідник «Дунайські плавні» НАНУ, від 1998 – сучасний статус. Від часу заснування пл. Д. б. з. становила 7758 га, 1978 розширена до 9251 га суші та 5600 га моря, нині – 46 402,9 га з протоками і внутр. водоймами. Охороняються плавні та заплавні ліси. Флора налічує 563 види судин. рослин. На о-вах переважають очерет звичайний, рогіз вузьколистий, куга озерна. Серед дерев – верби, обліпиха крушиноподібна, тамариск галузистий. Представлено бл. 800 видів мор., солонуватовод. та прісновод. одноклітин. водоростей, 50 видів водоростей-макрофітів, бл. 250 видів дон- ної фауни водних безхребетних, понад 100 видів риб. Є бл. 225 видів птахів. До Червоної книги України занес. горіх плавучий, сальвінія плавуча; осетер атлантичний, шип, білуга, лосось дунайський; пелікани ро- жевий та кучерявий, баклан малий, колпиця, коровайка, червоновола козарка, лунь польовий; видра, кіт лісовий. Інколи трапляється тюлень-монах.

Від 1975 тер. та акваторії заповідника входять до складу водно-болот. угідь міжнар. значення. Рішенням Міжнар. координац. ком-ту програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» від 2 лютого 1999 Д. б. з. включено до світ. мережі біосфер. резерватів і до засн. за цим же рішенням Румун.-укр. біосфер. резервату «Дельта Дунаю» (пл. бл. 600 тис. га, з них понад 150 – у межах України). У рамках проекту «Біорізноманіття Дельти Дунаю» (представл. на міжнар. виставці «Експо–2000», Німеччина) на тер. заповідника споруджено адм.-готел. комплекс, мікропричали, мости, госп. споруди, 3 дерев’яні будинки для єгерів із допоміж. спорудами тощо.

Літ.: Шеляг-Сосонко Ю. Р., Дубына Д. В. Государственный заповедник «Дунайские плавни». К., 1984; Зайцев Ю. Государственный заповедник «Дунайские плавни» // БМ. 1990; Біорізноманітність Дунайського біосферного заповідника, збереження та управління. К., 1999; Стадниченко В. Я. Лоно Дунаю. К., 2006.

Ю. П. Зайцев

Стаття оновлена: 2008