Криванчиков Микола Григорович
КРИВА́нчиков Микола Григорович (22. 12. 1926, м. Бєднодем’яновськ, нині Спаськ Пензен. обл., РФ — 19. 02. 1978, Севастополь) — поет. Член СП СРСР (1957). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Військ.-політ. академію (1957). Відтоді — на службі у Чорномор. флоті, кор. г. «Флаг Родины» (Севастополь). Писав російською мовою. Дебютував 1944 у фронт. газеті. Першу зб. «Летчики» видав 1950 (б. м., у друкарні «За Родину»). Вірші К. присвяч. людям, які у жорстокій війні виборювали майбутнє для прийдеш. поколінь. На низку його поезій написано пісні, зокрема «Вечный огонь» (1958) і «В подводной тишине» (1961). Драм. поему «Севастопольская песня» неодноразово поставлено на сцені Севастоп. рос. драм. театру ім. А. Луначарського. На будинку у Севастополі, в якому мешкав К., встановлено мемор. дошку (1996, скульптор С. Чиж).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Орлиный край. Сф., 1953; Стихи о небе и море. Сф., 1955; Дорога к звездам. К., 1962; Сердце нараспашку. Сф., 1963; Севастопольская поэма. Сф., 1964; Время. Сф., 1965; Шторм и штиль. Сф., 1968; Броня и сирень. Сф., 1968; Голос корабельного гудка. Сф., 1973; От полюса до полюса. Москва, 1976; Пятый лепесток сирени. Сф., 1978; Путь в высоту. Сф., 1986.
Рекомендована література
- Карпенко В. Искренний голос // Крым. 1953. № 10;
- Озеров А. Памяти Николая Криванчикова // Севастополь. 1997. № 4;
- Крылатый потомок кривичей вольных // Сомов Л. Свет в конце шестого тоннеля. Св., 2007.
Завантажити статтю
Людина 
