Дуров Лев Костянтинович

Визначення і загальна характеристика

ДУ́РОВ Лев Костянтинович (Дуров Лев Кон­стантинович; 23. 12. 1931, Москва — 20. 05. 2015, там само) — російський актор. Походить з родини Дурових. Народний артист СРСР (1990). Театр. премія «Кришталева Турандот» (2006). Закін. школу-студію МХАТу (1954; майстерня С. Блін­нікова, Г. Герасимова) та вищі режисер. курси при Держ. ін­ституті театр. мистецтва (1978; майстерня А. Гончарова). Працював у Центр. дит. театрі (1954–63) і Моск. театрі ім. Ленін. комсомолу (1963–67); актор (від 1967), актор і реж. (від 1975) Театру на Малій Брон­ній у Москві. Водночас працює в антре­призах, бере участь у ви­ставах «Школи сучасної пʼєси» реж. Й. Райхельгауза. Від 1994 викладає в школі-студії МХАТу. У кіно — від 1955. Майстер виразної епізод. ролі; за­звичай грає не стільки конкретного персонажа, скільки його жит­тєвий досвід. Автор кн. «Грешные записки» (Москва, 1999).

Ролі: Сорін, Чебутикін («Чайка», «Три сестри» А. Чехова), Яґо («Отел­ло» В. Шек­спіра), Жевакін, Ноздрьов («Одруже­н­ня», «Дорога» М. Гоголя), Сганарель («Дон Жуан» Ж.-Б. Мольєра); у кіно — Маркуша («Севастополь», 1971, реж. В. Ісаков), Петров («Квіти для Олі», 1977, реж. Р. Василевський), капітан Де Тревіль («ДʼАртаньян і три мушкетери», 1979, реж. Г. Юнгвальд-Хількевич, 3 серії; усі — Одес. кіностудія), провокатор Клаус («Сімнадцять мит­тєвостей весни», 1973, реж. Т. Ліознова, т/ф, 12 серій), Сергій Михайлович («Калина червона», 1974, реж. В. Шукшин; обидва — «Мосфільм»), столяр Лука («Каштанка», 1975, реж. Р. Балаян), капітан Гуль («Капітан “Пілігрима”», реж. А. Праченко), Манякін («Рік Теляти», реж. В. Попков; обидва — 1986; усі — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка).

Літ.: Смоляницкий М. Народный дворянин Лев Дуров (Интервью) // Столица. 1993. № 27; Лунькова О. Уголок Дурова // Огонек. 1997. № 451.

В. М. Войтенко

Завантажити статтю