Дуров Лев Костянтинович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дуров Лев Костянтинович

ДУ́РОВ Лев Костянтинович (Дуров Лев Константинович; 23. 12. 1931, Москва) – російський актор. Походить з родини Дурових. Нар. арт. СРСР (1990). Театр. премія «Кришталева Турандот» (2006). Закін. школу-студію МХАТу (1954; майстерня С. Бліннікова, Г. Герасимова) та вищі режисер. курси при Держ. ін-ті театр. мист-ва (1978; майстерня А. Гончарова). Працював у Центр. дит. театрі (1954–63) і Моск. театрі ім. Ленін. комсомолу (1963–67); актор (від 1967), актор і реж. (від 1975) Театру на Малій Бронній у Москві. Водночас працює в антрепризах, бере участь у виставах «Школи сучасної п’єси» реж. Й. Райхельгауза. Від 1994 викладає в школі-студії МХАТу. У кіно – від 1955. Майстер виразної епізод. ролі; зазвичай грає не стільки конкретного персонажа, скільки його життєвий досвід. Автор кн. «Грешные записки» (Москва, 1999).

Ролі: Сорін, Чебутикін («Чайка», «Три сестри» А. Чехова), Яґо («Отелло» В. Шекспіра), Жевакін, Ноздрьов («Одруження», «Дорога» М. Гоголя), Сганарель («Дон Жуан» Ж.-Б. Мольєра); у кіно – Маркуша («Севастополь», 1971, реж. В. Ісаков), Петров («Квіти для Олі», 1977, реж. Р. Василевський), капітан Де Тревіль («Д’Артаньян і три мушкетери», 1979, реж. Г. Юнгвальд-Хількевич, 3 серії; усі – Одес. кіностудія), провокатор Клаус («Сімнадцять миттєвостей весни», 1973, реж. Т. Ліознова, т/ф, 12 серій), Сергій Михайлович («Калина червона», 1974, реж. В. Шукшин; обидва – «Мосфільм»), столяр Лука («Каштанка», 1975, реж. Р. Балаян), капітан Гуль («Капітан “Пілігрима”», реж. А. Праченко), Манякін («Рік Теляти», реж. В. Попков; обидва – 1986; усі – Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка).

Літ.: Смоляницкий М. Народный дворянин Лев Дуров (Интервью) // Столица. 1993. № 27; Лунькова О. Уголок Дурова // Огонек. 1997. № 451.

В. М. Войтенко

Стаття оновлена: 2008