Дурунда Андрій Ілліч - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дурунда Андрій Ілліч

ДУРУ́НДА Андрій Ілліч (05. 11. 1956, с. Рекіти Міжгір. р-ну Закарп. обл.) – прозаїк, публіцист. Чл. НСПУ (1993). Обл. літ. премія ім. Ф. Потушняка (1999), міжнар. літ. премія ім. Б. Лепкого (2004). Закін. Ужгород. ун-т (1979). Працював кор. обл. г. «Молодь Закарпаття» (1979–84); інструктором оргвідділу Закарп. облвиконкому (1984–88); відп. секр., заст. голови Закарп. орг-ції СЖУ (1988–95); гол. інспектором по зв’язках із ЗМІ та громадськістю Карпат. регіон. митниці (1996–2001). Від 2002 – гол. консультант секретаріату уповноваженого ВР України з прав людини. Творчість Д. націлена на утвердження морал.-етич. засад, критеріїв совісті, честі, добра, звернена до фольклору Закарпаття.

Тв.: Не карай самотністю: Оповідання. 1988; Невидимі пута: Повість. 1992; Сльозинка на зеленім листку: Повість у новелах, поезії, дорожні нариси. 1994; Сльози Святої Марії: Роман. 1999; Замах на Паганіні: Кн. нарисів. 2002; Дерево на вітрах: Худож.-докум. роман. 2005 (усі – Ужгород).

Літ.: Хланта І. В. Літературне Закарпаття у ХХ столітті: Біобібліогр. покажч. Уж., 1995; Зимомря М. Аби земля не залишалася облогом: Андрій Дурунда // Зимомря М. Долі в людях. Нариси. Інтерв’ю. Дрогобич, 2006; Ряшко М. Андрій Дурунда. Слово в сльозі: Літ. портрет. Уж., 2006.

М. І. Зимомря

Стаття оновлена: 2008