Дуфанець Олексій Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дуфанець Олексій Федорович

ДУФАНЕ́ЦЬ Олексій Федорович (01. 04. 1931, с. Черкаси Щирец. пов., нині Пустомитів. р-ну Львів. обл.) – художник декоративно-ужиткового мистецтва і графік. Чл. НСХУ (1988). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1962; викл. Д. Довбошинський, М. Курилич, В. Манастирський). Працював на Львів. студії телебачення: художником-постановником, гол. художником (1962–67, за сумісн. від 1969); від 1967 – у Львів. АМ: 1992–99 – зав. каф. рисунку, від 1999 – в. о. проф., від 2001 – доц. Від 1967 – учасник респ., всесоюз., міжнар. худож. виставок. Персон. – у Львові (2001, 2006). Автор оформлення телепередач, телевистав і телефільмів (зокрема «Мандрівки серця», 1962; «Дума про Борислав», 1963; «Тисяча кроків на схід», 1964; «Пісні Верховини», 1965; «Слово про Якуба Шелю», 1966; серії «Сестри Річинські», 1966–68; т/ф «Залицяльники», 1968); оформлення Львів. музею історії релігії (1969–71), інтер’єру приймальні Львів. міськради (1975–77). Роботи зберігаються у Літ.-мемор. музеї І. Франка у Львові, Луган. ХМ, Нац. музеї у Львові, Остроз. краєзнав. музеї (Рівнен. обл.).

Тв.: проект іконостаса церкви с. Черкаси (1998); серії іл. за мотивами творів Л. Костенко (1965), В. Стефаника (1971), І. Франка (1986); серія графіч. портретів «Їхні руки пахнуть хлібом» (1972–87), «Знайомі профілі» (1990–2006); серії акварелей «Мотиви Прикарпаття» та «Карпатські мотиви» (обидві – 1978–2000); серії естампів і монотипій «Визволення» (1974–96) та «Коли батьки захищали Батьківщину» (1975–94); серія ліногравюр «Народні традиції» (1989–93); ліногравюри – «Депутація» (1986), «Чумацький Шлях» (1990); графічні портрети – «Богдан» (2002), «Думи гетьмана (І. Мазепа)» (2003), «Тарас» (2006).

Літ.: Олексій Дуфанець: Каталог виставки. Л., 2001; Дуфанець: Каталог і бібліографія. Л., 2006; Мрачковська Н. «Мистецтво славити життя»: графіка Олексія Дуфанця // ОМ. 2007. № 2.

Я. П. Запаско

Стаття оновлена: 2008