Духновський Микола Іванович

ДУХНО́ВСЬКИЙ Микола Іванович (12(25). 10. 1908, Варшава — 15. 10. 1999, Київ) — художник театру та кіно, педагог. Професор (1967). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1954). Член НСХУ (1939). Закін. Київський художній ін­ститут (1931; викл. К. Єлева, М. Тряскін). 1929–31 і 1934–39 — художник, 1939–62 — гол. художник Київ. театру рос. драми ім. Лесі Українки, де оформив ви­стави: «Вовки та вівці» О. Островського (1935), «Живий труп» Л. Толстого (1940), «Дворянське гніздо» за І. Тургенєвим (1941), «За тих, хто в морі» Б. Лавреньова (1946), «Овід» за Е. Войнич (1948), «Чайка» А. Чехова (1950), «Мертві душі» за М. Гоголем (1952), «Мораль пані Дульської» Г. Запольської (1956), «Пісні під зорями» В. Собка (1959), «Юність Полі Вихрової» за Л. Леоновим (1960), «Учитель танців» Лопе де Веґи (1969), «Любов на світан­ні» Я. Галана (1971). У 1931–34 (з пере­рвами) — художник 1-го Київ. робітничого театру, 1941–42 — Театру опери та балету Казах. РСР (Алма-Ата, нині Алмати), в якому 1942 створив декорації до опери «Євгеній Онєгін» П. Чайковського. У Київ. театрі опери та балету ім. Т. Шевченка оформив ви­ставу «Мадам Бат­терфляй» Дж. Пуч­чіні (1947), у Київ. укр. драм. театрі ім. І. Франка — «Професор Буйко» Я. Баша (1949). Роботам Д. притаман­на психол. проникливість, мʼ­якість кольор. гами, композиц. чіткість. 1946–71 — викладач Київ. ін­ституту театр. мистецтва, 1964–77 — Київ. худож. ін­ституту, в якому очолював майстерню театр.-декор. живопису. Від 1977 — на творчій роботі. Серед учнів — П. Гончар.

Завантажити статтю