Духновський Микола Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Духновський Микола Іванович

ДУХНО́ВСЬКИЙ Микола Іванович (12(25). 10. 1908, Варшава – 15. 10. 1999, Київ) – художник театру та кіно, педагог. Проф. (1967). Засл. діяч мист-в УРСР (1954). Чл. НСХУ (1939). Закін. Київ. худож. ін-т (1931; викл. К. Єлева, М. Тряскін). 1929–31 і 1934–39 – художник, 1939–62 – гол. художник Київ. театру рос. драми ім. Лесі Українки, де оформив вистави: «Вовки та вівці» О. Островського (1935), «Живий труп» Л. Толстого (1940), «Дворянське гніздо» за І. Тургенєвим (1941), «За тих, хто в морі» Б. Лавреньова (1946), «Овід» за Е. Войнич (1948), «Чайка» А. Чехова (1950), «Мертві душі» за М. Гоголем (1952), «Мораль пані Дульської» Г. Запольської (1956), «Пісні під зорями» В. Собка (1959), «Юність Полі Вихрової» за Л. Леоновим (1960), «Учитель танців» Лопе де Веґи (1969), «Любов на світанні» Я. Галана (1971). У 1931–34 (з перервами) – художник 1-го Київ. робітничого театру, 1941–42 – Театру опери та балету Казах. РСР (Алма-Ата, нині Алмати), в якому 1942 створив декорації до опери «Євгеній Онєгін» П. Чайковського. У Київ. театрі опери та балету ім. Т. Шевченка оформив виставу «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні (1947), у Київ. укр. драм. театрі ім. І. Франка – «Професор Буйко» Я. Баша (1949). Роботам Д. притаманна психол. проникливість, м’якість кольор. гами, композиц. чіткість. 1946–71 – викл. Київ. ін-ту театр. мист-ва, 1964–77 – Київ. худож. ін-ту, в якому очолював майстерню театр.-декор. живопису. Від 1977 – на твор. роботі. Серед учнів – П. Гончар.

М. Г. Лабінський

Стаття оновлена: 2008