Криве Озеро - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Криве Озеро

КРИВЕ́ О́ЗЕРО – селище міського типу Миколаївської області, райцентр. Зна­ходиться на р. Кодима (притока Південного Бугу), за 215 км від обл. центру та за 14 км від заліз­нич. ст. Любашівка. Пл. 8,48 км2. Насел. 8577 осіб (2001, складає 101,2 % до 1989), переважно українці, проживають також росіяни. Побл. смт проходить автострада Київ–Одеса. Вперше згадується в писем. джерелах 1762. Свою назву поселення от­римало від озера з нерів., звивистими берегами, яке утворилося в давні часи внаслідок поєднання річк. русел. 1693 у цій місцевості козац. загін С. Палія розбив загін ногай. татар. Першими жит. були вихідці з Молдавії, які селилися на лівому бе­резі Кодими. Правобережні зем­лі освоювали запорожці та переселенці з Пн. України. 1764 у правобереж. частині К. О. нараховувалося бл. 40 дворів, на той час вона перебувала у влас­ності ханського каймакана Якуб-аги. Лівобережна частина села тривалий час належала магнатові Любомирському. На поч. 1790-х рр. обидві частини К. О. відійшли до Рос. імперії. Від 1793 лівобережжя Кодими належало до Балт. пов. Поділ. губ., правобережжя – до Ананьїв. пов. Хер­сон. губ. Правобережна частина була віднесена до розряду казен. поселень. 1841–49 – у підпорядкуванні військ. відомства. За цей період насел. у ній зросло до 2185 осіб. Наприкінці 18 ст. лівобережна частина стала знач. торг. пунктом. 1804 вона згадується як м-ко, в якому мешкало 3472 особи. Напередодні 1-ї світ. війни у К. О. проживало 10 263 особи. Тут працювали 2 цегельні, скотобійня, гуральня, 2 млини, олійня, винокур. з-д, 10 лісоскла­дів, 33 мануфактурні крамниці. Від поч. 19 ст. у К. О. мешкала значна кількість євреїв: 1847 – 1116, 1863 – 2257, 1897 – 5478 (69,9 %), 1923 – 3939, 1926 – 3917, 1939 – 1447 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодно­разово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв – 9 осіб), зазнали сталін. репресій. Від 2 серпня 1941 до 29 бе­резня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вбили бл. 860 місц. жит., понад 100 вивезли на примус. роботи до Німеччини. На фронтах 2-ї світ. війни загинуло 720 кривоозерців. Від 1970 – смт. 1959 мешкало бл. 9,6 тис., 1979 – 12 тис. осіб. Нині працює харчосмак. ф-ка (мінерал. вода «Кривоозерська», хлібобу­лочні та макаронні вироби, соняшник. олія). У К. О. – 2 заг.-осв. школи, ПТУ, 4 дошкіл. заклади, Будинок дит. творчості; Палац культури, рай. для дорос­лих і дит. б-ки, муз. школа, Кривоозерський історико-крає­знавчий музей; центр. рай. лікар­ня; відділ. 5-ти банків. Виходить г. «Кривоозерщина». На базі Па­лацу культури функціонує низка самодіял. колективів, зокрема нар. хор – лауреат всеукр. фестивалів і оглядів. Є центр. парк, 2 зони відпочинку. Діють реліг. громади УПЦ КП, УПЦ МП, РКЦ, адвентистів сьомого дня, євангел. християн-баптистів, християн віри євангельської, свідків Єгови. Пам’ятки арх-ри: церкви св. Параскеви (1818) і Різдва Богородиці (1824), костел св. Людо­віка (1819), адм. будинок (нині муз. школа), будинок торговця Креймгольца (нині істор.-крає­знав. музей; обидва – серед. 19 ст.). Встановлено меморіал-пам’ятник воїнам, які загинули під час 2-ї світ. війни. Серед ви­дат. уродженців – економіст Й. Па­схавер, мовознавець Л. Кадом­цева.

С. А. Ганноцький

Стаття оновлена: 2014