Дюженко Юрій Федорович
Визначення і загальна характеристика
ДЮЖЕ́НКО Юрій Федорович (12. 03. 1925, м. Туапсе Краснодар. краю, РФ — 13. 10. 2012, Москва) — живописець і мистецтвознавець. Канд. мистецтвознавства (1954). Член НСХУ (1961). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Інститут живопису, скульптури та архітектури у Ленінграді (нині С.-Петербург; 1950). Працював у Харків. худож. інституті: 1954–61 — завідувач кафедри історії мистецтв; одночасно — заступник директора Харків. ХМ. Від кін. 1960-х рр. — у Москві. 1965–67 — заступник директора з науки музеїв Моск. Кремля; доцент кафедри історії мистецтва Моск. вищого худож.-пром. училища, доцент кафедри філософії Моск. текстил. інституту. Учасник міських, всерос. мистецьких виставок. Персон. — у Харкові (1962), Москві (1985), С.-Петербурзі (2005). У твор. доробку — жанр. композиції, пейзажі, натюрморти, портрети; захоплювався також графікою та пастеллю. Засн. і голова Товариства любителів пастел. живопису. Автор низки монографій та нарисів про творчість укр. і рад. художників, серед них — «Петро Олексійович Левченко: Нарис про життя і творчість» (1958), «Михайло Степанович Ткаченко» (1963), «Микола Бурачек» (1967; усі — Київ), а також низки статей в УРЕ. Видав кн. спогадів «Туапсинское утро» (Туапсе, 2004). Окремі роботи зберігаються у Туапсин. ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Андрій Первозванний благословляє землі Київської Русі», «О. Пушкін» (обидва — 1995), «Александр Невський з дружиною» (2002), «С.-Петербург. Ангел Петропавлівської фортеці», «С.-Петербург. Смольний зі сторони Охти» (обидва — 2004), «Радонеж» (2005).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
