Дюженко Юрій Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дюженко Юрій Федорович

ДЮЖЕ́НКО Юрій Федорович (12. 03. 1925, м. Туапсе Краснодар. краю, РФ) – живописець і мистецтвознавець. Канд. мистецтвознавства (1954). Чл. НСХУ (1961). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Ін-т живопису, скульптури та арх-ри у Ленінграді (нині С.-Петербург; 1950). Працював у Харків. худож. ін-ті: 1954–61 – зав. каф. історії мист-в; одночасно – заст. дир. Харків. ХМ. Від кін. 1960-х рр. – у Москві. 1965–67 – заст. дир. з науки музеїв Моск. Кремля; доц. каф. історії мист-ва Моск. вищого худож.-пром. уч-ща, доц. каф. філософії Моск. текстил. ін-ту. Учасник міських, всерос. мист. виставок. Персон. – у Харкові (1962), Москві (1985), С.-Петербурзі (2005). У твор. доробку – жанр. композиції, пейзажі, натюрморти, портрети; захоплювався також графікою та пастеллю. Засн. і голова Т-ва любителів пастел. живопису. Автор низки монографій та нарисів про творчість укр. і рад. художників, серед них – «Петро Олексійович Левченко: Нарис про життя і творчість» (1958), «Михайло Степанович Ткаченко» (1963), «Микола Бурачек» (1967; усі – Київ); а також низки статей в УРЕ. Видав кн. спогадів «Туапсинское утро» (Туапсе, 2004). Окремі роботи зберігаються у Туапсин. ХМ.

Тв.: «Андрій Первозванний благословляє землі Київської Русі», «О. Пушкін» (обидва – 1995), «Александр Невський з дружиною» (2002), «С.-Петербург. Ангел Петропавлівської фортеці», «С.-Петербург. Смольний зі сторони Охти» (обидва – 2004), «Радонеж» (2005).

Літ.: Юрий Дюженко. Живопись. Графика: Каталог выставки. Москва, 1985.

В. К. Чумаченко

Стаття оновлена: 2008