Дядюх Йосип Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дядюх Йосип  Іванович

ДЯ́ДЮХ Йосип Іванович (02. 01. 1942, с. Побіч Олес., нині Золочів. р-ну Львів. обл.) – скульптор, графік і живописець. Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1973; викл. В. Борисенко, Д. Крвавич, Ю. Лащук, З. Флінта). Відтоді – у Львів. коледжі декор. і ужитк. мист-ва: викл. рисунку і живопису, від 1981 – викл. скульптури та композиції. Учасник обл. і всеукр. худож. виставок від 1971. Окремі роботи зберігаються у Шевченків. нац. заповіднику в Каневі (Черкас. обл.), Музеї І. Франка у Львові.

Тв.: медалі – «Т. Шевченко» (1974), «О. Новаківський», «І. Труш» (обидві – 1976), «Р. Іваничук» (1979), «І. Франко» (1980), «Рембрандт ван Рейн» (1981), «В. Стефаник» (1982); мемор. дошка Л. Лепкому (1992, с. Поручин Бережан. р-ну Терноп. обл.); пластика – «Б. Скиба» (1977), «Ранок», «Відпочинок», «Втома» (усі – 1982), «М. Шашкевич» (1993); погруддя Олександра Олеся (1979); фігури Івана Хрестителя і Луки (обидві – 1991; церква св. Ольги і Єлизавети у Львові); горельєф ветерана Львів. кераміко-скульптур. ф-ки Г. Мандюка (1977); графіка – «Смуток» (1975), «Танок варварів» (1979), «М. Шашкевич» (1981), «Т. Шевченко» (1984), «Автопортрет» (1992); живопис – «Волошки» (1973), «Квіти» (1978); плакати – «О. Кульчицька» (1977), «Ю. Федькович» (1984).

В. В. Стасенко

Стаття оновлена: 2008