Кременчуцька губернія — Енциклопедія Сучасної України

Кременчуцька губернія

КРЕМЕНЧУ́ЦЬКА ГУБЕ́РНІЯ – адміністративно-територіальна одиниця. Створ. відповідно до декретів ВУЦВК від 8 черв­ня і 30 липня 1920 (оприлюднені 15 серпня 1920) з центром у м. Кре­менчук (нині Полтав. обл.). До К. г. увійшли 6 повітів: Золотоніс. (21 волость), Кременчуц. (20 волостей), Хорол. (18 волос­тей) Полтав. губ.; Олександрій. (80 волостей) і Черкас. (33 волості) Херсон. губ.; Чигирин. (19 волостей) Київ. губернії. Головою губвиконкому обраний О. Сер­биченко. Постановами ВУЦВК від 15 жовтня, 4 і 30 листопада 1922 К. г. розформована. До Полтав. губ. відійшли Золотоніс., Кременчуц., Хорол., до Київ. – Черкас. і Чигирин., до Катеринослав. – Олександрій. по­віти. Всі губерн. установи К. г. припинили діяльність у грудні 1922, формально ліквідована у лютому 1925.

Я. В. Верменич

Статтю оновлено: 2014

Покликання на статтю
Я. В. Верменич . Кременчуцька губернія // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=1975 (дата звернення: 18.05.2021)