Дятленко Микола Дмитрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дятленко Микола Дмитрович

ДЯТЛЕ́НКО Микола Дмитрович (13(26). 11. 1914, с. Куличка, нині Лебедин. р-ну Сум. обл. – 11. 10. 1996, Київ) – історик, письменник, перекладач. Чл. СПУ (1965). Канд. істор. н. (1955). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Дніпроп. політехнікум залізнич. транспорту (1935), Київ. ун-т (1946). 8–9 січня 1943 як перекладач брав участь у спробах парламентерів передати нім. генералу Ф. фон Паулюсу рад. ультиматум про капітуляцію, а 31 січня – у його допиті (про цю сторінку з життя Д. знято кінострічку «Парламентери», 1985, реж. В. Шкурін, Укр. студія хронікал.-докум. фільмів). Працював у Києві в МЗС УРСР (1946–50), кер. ред. всесвіт. історії Гол. ред. УРЕ (1958–59), ст. н. с. Ін-ту історії АН УРСР (1964–74). Досліджував питання міжнар. відносин, період окупації в Україні, антифашист. рух у Європі. Один із авторів колектив. монографій «Україна і Близький та Середній Схід» (1968), «Міжнародна солідарність в боротьбі проти фашизму» (1970; обидві – Київ). Переклав п’єсу «Видіння Сімони Машар» Б. Брехта (ж. «Всесвіт», 1959, № 11), романи «Три товариші» Е.-М. Ремарка (1959, співавт.), «З ким ти?» А. Зеґерс (1961), «Жовта акула» (1973), «Операція “Сандерсторм”» (1974, співавт.) В. Шраєра, «Очима клоуна» Г. Бьолля (1965), «Героями не народжуються» Е.-Р. Ґройліха (1976), зб. оповідань «Винаходи для уряду» Й. Редінґа (1982; усі – Київ).

Тв.: Допрос фельдмаршала // Битва за Сталинград. Волгоград, 1969; У дні Сталінградської битви // УІЖ. 1972. № 5, 6; 1973. № 7; Хто йде? // Один день війни: Спогади письменників. К., 1974.

Літ.: Кирилюк В. Миколі Дятленку – 75 // ЛУ. 1989, 28 груд.; [Некролог] // ЛУ. 1996, 24 жовт.; Діденко І. І. Не- звичайні діалоги миру в біографії війни // Діденко І. І. Всевідання. К., 2000.

Г. П. Герасимова

Стаття оновлена: 2008